Анастасія Нефьодова, студентка першого курсу Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій:
«Заробляти гроші – недостатньо»
Самостійна людина – та, яка може подбати про себе. Хтось влаштовується на роботу раніше, щоб допомогти сім’ї, хтось хоче стати фінансово незалежним від батьків уже в 15. Але важливо не плутати самостійність і незалежність: перше полягає не лише в можливості купити щось за свої кошти, а й в умінні розумно їх витрачати. Головне – спроможність зріло мислити й аналізувати наслідки своїх учинків. Самостійності варто вчитися з дитинства, починаючи з дрібниць побутового життя. Повністю самостійною людина стане, коли відчує готовність. Це залежить від багатьох чинників: виховання, оточення тощо.
Я звертаюсь до батьків за фінансовою допомогою, тому не можу стверджувати, що є незалежною. Попри це, вважаю себе самостійною: без проблем можу подбати про себе, впоратися з навчанням, не забуваючи про домашні обов’язки.
Любов Янків-Вітковська, доцентка кафедри вищої геодезії та астрономії Інституту геодезії:
«До самостійності привчає праця»
Самостійна людина – та, яка заробляє собі на життя і може приймати рішення, за які відповідає. Вже після 15 років можна підпрацьовувати на канікулах – це гартує характер, привчає до роботи і вчить цінувати зароблену копійку! Я працювала на канікулах ще після 8 класу – у городній бригаді місцевого радгоспу, після 9-го – малярем у будівельній бригаді, у 10-му – репетитором з фізики і математики для молодших школярів-сусідів. Студенткою після другого курсу працювала на півставки в Астрономічній обсерваторії, розв’язувала контрольні роботи чи допомагала з курсовими «непутящим» студентам. З цікавості, але за гроші, пішли з подругою працювати санітарками у лікарню швидкої допомоги у нічні зміни. Навчанню це не заважало, навпаки – вчилася на підвищену стипендію. Зароблені гроші витрачала на подорожі, стильний одяг, книги, театри. Я глибоко переконана: праця привчає людину до самостійності і відповідальності, а зароблені самостійно гроші додають впевненості в житті та роблять його комфортним.
Роман Шуляр, доцент кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва Інституту економіки і менеджменту:
«Це вміння визнавати і виправляти помилки»
Самостійність – це вміння приймати правильні рішення – стосовно сім’ї, дозвілля, роботи тощо. Однак не слід плутати самостійність та егоїзм. Самостійність – вміння вибирати найкраще з альтернатив, а для цього важливо уміти слухати й аналізувати думки та ідеї людей, котрі поруч. У житті є обставини, які не роблять наш вибір легким, логічним і прозорим, і, на жаль, багато людей ховаються від самостійності за цими обставинами.
Самостійне життя – міф. Ми – соціальні створіння. Воно може початися у певному віці, бо цього очікує суспільство, родина. Однак істинну потребу бути самостійним визначає життя. Щодо дитячої самостійності, багато залежить від батьків, школи, оточення. Остаточно вона утверджується, коли розумієш значення трьох слів: «хочу», «треба», «можу». Окрім цього, самостійність проявляється у вмінні визнавати помилки і мати силу їх виправити.
