![](https://old.lpnu.ua/sites/default/files/styles/illustration_wide/public/news/2019/12/18/illustrations/733642355515834856903783442730662170198016nt.jpg?itok=in6qlSjW×tamp=1576747526)
Що вам відомо про грузинів та їхню країну? У багатьох людей знання на цю тему обмежуються фразою в заголовку, шашликами, війною з Росією та прапором «з хрестиками». Заштампований образ грузина міцно засів у наших головах. Але що, як я скажу, що Грузія – це не тільки вуса, вино та акцент?
Почну з того, як я потрапив до Грузії, та коротко розкажу про науково-освітню частину моєї подорожі.
Організатором тижневого міжнародного проєкту виступив Erasmus+. Сам захід було націлено на взаємне ознайомлення представників молоді 6-ти держав із культурою та історією країн-«колег», на глобалізацію молоді, а також на теоретичне розв’язання проблем дискримінації, інклюзії тощо.
Брали участь у тижневій конференції представники з Італії, Угорщини, Вірменії, Латвії, України та Грузії. Від кожної країни було 7 представників.
Звичайно, такий полікультуралізм і тепла дружня атмосфера допомогли зруйнувати деякі національні стереотипи. Наприклад, виявилося, що італійці не дуже часто розмахують руками, та й узагалі доволі стримані. Угорці ж, навпаки, виявилися дуже веселі, просто їм потрібен був час, щоб підпустити до себе нових людей.
Загалом зі всіх 42-х людей чітко вимальовувалася картина сучасного суспільно-політичного становища молоді в Європі. Ось що мені вдалося зафіксувати: приблизно 80% представленої на конференції молоді – атеїсти; стільки ж – абсолютно толерантні до ЛГБТ-спільноти, людей з інвалідністю, представників різних релігій тощо; майже всі – ліво-ліберально налаштовані.
Проте поведінка представників різних країн під час певних занять та дискусій підтвердила всі наявні відмінності між західноєвропейськими країнами та країнами, що здобули незалежність після розпаду СРСР. Я маю на увазі, що ті норми поведінки й людських стосунків, що є узвичаєні в Італії й Угорщині, викликають дискусію між деякими представниками інших країн (менше – у Латвії). Але все вказує на те, що відсоток консерваторів навіть серед молоді цих країн дуже низький, а суспільство загалом – проєвропейське.
Повний текст матеріалу – у ч. 38 [3078], 12–18 грудня 2019, тижневика «Аудиторія».
![](https://old.lpnu.ua/sites/default/files/styles/pixel/public/news/2019/12/18/gallery/73364235_551583485690378_3442730662170198016_n.jpg?itok=l6geDhov×tamp=1576747526)
![](https://old.lpnu.ua/sites/default/files/styles/pixel/public/news/2019/12/18/gallery/77200355_552988331926863_2340798807438000128_n.jpg?itok=_rZs6j8N×tamp=1576747526)
![](https://old.lpnu.ua/sites/default/files/styles/pixel/public/news/2019/12/18/gallery/78174046_488599748439137_4185110558078402560_n.jpg?itok=bvTFkVu-×tamp=1576747526)
![](https://old.lpnu.ua/sites/default/files/styles/pixel/public/news/2019/12/18/gallery/78792021_2674321212614413_7882405624099635200_n.jpg?itok=h8vWxbZV×tamp=1576747526)
![](https://old.lpnu.ua/sites/default/files/styles/pixel/public/news/2019/12/18/gallery/78900034_2474463492795224_487933071081865216_n.jpg?itok=8eJkvWZc×tamp=1576747526)