Cтуденти-бакалаври кафедри дизайну та основ архітектури ІАРД, з якими працює старша викладачка Віолетта Радомська, продовжують багатолітню акцію – створення артпроєктів для конкретних локацій Львова й області.
У їхньому діапазоні – створення музеїв, особливо на теренах золотої провінції, співпраця з дошкільними, шкільними, лікарняними закладами, реабілітаційними центрами тощо. Уже в першому семестрі бакалаври-четвертокурсники в межах дисципліни «Спеціалізований рисунок, спеціалізований живопис» долучаються до доброчинних акцій, працюючи над індивідуальними проєктами. Спочатку, відповідно до обраних локацій-замовлень від адміністрацій закладів, обирають тематику. Це може бути зимова чи осіння тематика, сюжети від українських і світових провідних митців-ілюстраторів, які працюють у дитячій тематиці. Для школярів зазвичай виконують серію робіт, пов’язаних з історією України, Небесною сотнею тощо.
– Цього року вирішили зробити доброчинність на святого Миколая для дитячої лікарні на вулиці Пилипа Орлика, – говорить Віолетта Радомська. – Ініціювала акцію «Арттерапія» провідна, дуже активна молода лікарка Мар’яна Черкес-Костюк. Кожен студент із групи ДЗ-42 кафедри ДОА, який бере участь у проєкті, упродовж семестру виконує чотири роботи, поєднані стилістично, змістовно і в кольористиці. А вже наприкінці семестру на локації презентує свої невеликі авторські проєкти – 4 картини (дві – з живопису, дві – з рисунку) у форматі 60×60, або 60×80 на полотні, які виконано професійними фарбами. Разом ці картини створюють одне велике тематичне панно. За тематикою творів із цих малих проєктів навіть можна укласти величезну модульну композицію.
– Яка тематика арттерапії для дитячої лікарні?
– Для найменших діточок студенти створили казкових героїв з відомих мультфільмів. Є також серія казкових ілюстрацій на основі творів видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», що розкривають тематику українських казок. Старшим дітям запропонували тему добра й поваги до звіряток. 18 грудня в дуже урочистій і теплій атмосфері презентували свій подарунок (понад 70 робіт) у присутності адміністрації лікарні, представників міської влади, і найголовніше – дітей. За малечею було дуже цікаво спостерігати: їхні очі світилися від щастя й вони навіть забули на мить про свої недуги. Відтепер картини студентів будуть духовно наснажувати маленьких пацієнтів на швидше одужання. Тішить, що мої вихованці зробили заплановане швидше, ніж розпочнеться сесійний тиждень: у день відкриття виставки ми завершили перший етап проєкту для дитячої лікарні. Окрім цього, наші студенти організували для маленьких пацієнтів свій перший майстерклас.
– Який же буде другий етап?
– Наступного семестру виконуватимемо поліхромні стінописи безпосередньо на об’єктах дитячої лікарні. На п’яти локаціях створюватимуть свою композицію 2–3 студенти цієї ж групи. Упродовж зимових канікул підбиратимемо тематику. Хочемо створити єдиного корпоративного героя – лікаря, який мандрує з поверху на поверх і «допомагає» дітям легше переносити свої фізичні страждання.
Ми вже зробили фотофіксацію кожного поверху, розподілили студентів на групи. Після сесійного тижня підбиратимемо композицію, узгоджуватимемо її з адміністрацією лікарні, враховуючи при цьому і їхні побажання, і рамки навчального плану. Загалом наше завдання – зробити для маленьких пацієнтів високомистецький продукт.
Віолетта Радомська щаслива, що працює з такими вмотивованими студентами. Вона впевнена: її вихованці завжди зможуть собі дати раду в житті, не розчаруватися у своєму таланті. Проєктна робота дизайнера нині дуже конкурентна, тож її випускники не завжди одразу реалізовують себе в реальному житті. Вони часто радяться з нею, адже під час навчання не всі проявляють себе творчо. Щастить лише тим, хто бере участь у різних проєктах, бо творча робота розкомплексовує думку, виявляє творчий потенціал, допомагає розкритися рукотворним творцям. Оскільки кожна група є дуже різна, тому до кожної має індивідуальний підхід. У неї нема поганих студентів, є ліниві, хоч і талановиті. Правда, трапляються й такі, які мають багато комплексів і достукатися до них непросто, особливо, коли вони не працюють у команді. Однак навіть і такі студенти добре опановують програму, вчаться використовувати вже створені речі, інтерпретувати й трансформувати їх. Тобто ростуть творчо, а разом із ними творчо росте і їхня улюблена викладачка.
Фото Олександра Мазуренка із сайту ЛМР