Наближається найдрайвовіше свято цієї осені – День студента. Однак через карантинні обмеження, пов’язані з пандемію COVID-19, урочисто й масштабно, як зазвичай, – організувавши низку заходів, різноманітних вечірок та зустрічей усією групою, – відзначити не вдасться. Та є безліч альтернативних способів святкування. Ми вирішили дізнатися, як планують провести свій особистий день спудеї Львівської політехніки.
Тетяна Лукашевич, студентка четвертого курсу Інституту гуманітарних та соціальних наук, розповідає:
– Щороку святкую День студента. Обожнюю це свято. Викладачі нашої кафедри цього дня зазвичай відпускали нас швидше з пар. На першому курсі ми відзначали майже всією групою. Такі заходи допомагають краще пізнати своїх одногрупників, об’єднують. З упевненістю скажу, що мені неймовірно пощастило з групою. Тут я зустріла друзів. Нам є що згадати за роки навчання. Але цього року, мабуть, не буду святкувати. Краще вільний час проведу в колі рідних мені людей. Адже здоров’ям нехтувати не варто.
Фактично, студенти цього дня умовно поділяються на два «табори» – тих, хто нетерпляче чекає на святкування та всілякі забави, і тих, кому байдуже до урочистостей.
Андрій Стрілецький, студент шостого курсу Інституту комп’ютерних технологій, автоматики та метрології, поділився своїми роздумами про це свято:
– День студента – це особливе свято для всіх, хто навчається в університеті. В кожного до нього своє ставлення. Цього дня багато хто по-справжньому відчуває себе студентом, а не просто людиною, яка опановує певну спеціальність і сидить за столом, виконуючи лабораторні роботи, наприклад, із фізики. І формат святкування в кожного свій – від танців у клубі до посиденьок у гуртожитку. Особливо атмосферно почуваєшся, коли приходиш до університету і на вході чуєш вітання. Висять банери «З Днем студента!», усі планують святкування, викладачі вітають. Щодо мене, то впродовж усіх своїх студентських років я відзначав це свято в гуртожитку. Найатмосферніше місце для святкування – саме гуртожиток. Напевно, немає студента, який би не відзначав тут цього свята. Ми збиралися в кімнаті, грали в настільні ігри, жартували. Особливо приємно було, коли наступного дня приходив на пару з вищої математики пізніше і викладач із розумінням ставився до запізнення. Як на мене, то формат святкування в університеті можна вдосконалити, додавши інтерактиву. Наприклад, проводити якісь квести, організовувати показ фільму на студентську тематику, можливо, комедії. Цього року через пандемію, найімовірніше, доведеться обмежитися «локальним» святкуванням із друзями в рідному місті. Але я вірю, що з одногрупниками після цього ми ще зустрінемося й теж відсвяткуємо, – додає хлопець.
Та є й студенти, для яких карантинні обмеження не стануть завадою для зустрічі з одногрупниками. Соломія Радович, студентка четвертого курсу Інституту права, психології та інноваційної освіти, висловила ідею святкування в новому, безпечному форматі.
– Буду відзначати зі своїми подругами-однокурсницями вдома. З огляду на ситуацію з пандемією, це не тільки збереже кошти, а й здоров’я. На другому та третьому курсах ми також святкували вдома. Це вже наша традиція. На мою думку, не важливо, де ти відзначаєш, важливо – з ким. Студентське життя – справді найкращий період мого життя. Тому, звісно, треба примножувати ось такі щасливі моменти, – розповідає дівчина.
До настання Міжнародного дня студента залишилися лічені дні. Тож бажаємо усім спудеям подальших успіхів у навчанні, яскравих емоцій і натхнення.