Це надзвичайно актуальне питання розглядали на черговому засіданні Вченої ради Національного університету «Львівська політехніка». Доповідав голова комісії ради з проблем навчання професор Орест Лозинський. З ним після засідання поспілкувався журналіст прес-служби.
– Пане Оресте, чи можна вважати, що система забезпечення якості вищої освіти вже повністю розроблена й оформлена відповідним документом?
– Ні , це лише перший етап. Я виклав погляд членів комісії на структуру, параметри цієї системи, концептуальні засади.
– Назвіть, будь ласка, складові цієї системи.
– Це, зокрема, освітній процес, наукова робота, професорсько-викладацький склад, рівень студентів, рівень інформаційного забезпечення (особлива увага звернута до розширення та вдосконалення віртуального навчального середовища). У кожній складовій є кілька елементів. Торкнуся докладніше елементів освітньої діяльності, насамперед – контролю на вході. З якими знаннями приходять до нас студенти після складання зовнішнього незалежного оцінювання? Для цього усі першокурсники пишуть університетські контрольні роботи. Далі – контроль у міжсесійний період, семестровий контроль, перевірка залишкових знань, контроль на виході, коли випускаємо бакалаврів та магістрів. Кінцева діагностика визначає конкурентоспроможність нашого випускника на ринку праці.
У своєму виступі я підкреслював, що якість, висловлюючись математичним терміном, – це функція багатьох змінних. В системі мусить бути вимірювання якоїсь координати мусить бути керуючий вплив на ту координату. Керуючий вплив – це по суті зворотній зв’язок.
Ефективний керуючий вплив запропонував свого часу ректор Львівської політехніки професор Юрій Бобало. Він запропонував контрольні роботи на відповідність результатів ЗНО і реальних знань першокурсників з наступним двотижневим навчанням за шкільною програмою з відповідних предметів з метою мінімізації «пробілів» у знаннях випускників шкіл. На кожен замір має бути керуючий вплив. Йдеться не про «розмахування» палицею чи пальчиком, про якісь адміністративні заходи, а про дієвий вплив, що може поліпшити якість навчання.
До такої практики вдаються, для прикладу, в Інституті комп’ютерних наук та інформаційних технологій. Читає викладач лекцію з комп’ютерної дисципліни. На лекцію приходить фахівець із успішної ІТ-фірми й аналізує, наскільки лектор послуговується сучасними знаннями і технологіями, чи його багаж викладача не застарів. Це і є, власне, той керуючий вплив. Зробив заміри, проаналізував і здійснив керуючий вплив. Ми повинні визначити, що і як треба контролювати, на що впливати.
– Як Ви дивитесь на те, щоб якість навчання оцінювали не самі політехніки, а незалежна інституція, скажімо, Український центр оцінювання якості освіти. В Львівському національному університеті імені Івана Франка буде проведено експеримент із відбору студентів до магістратури через ЗНО.
– Не треба плутати грішне з праведним. Будь-яка незалежна інституція може дати лише констатацію рівня знань випускників. Але вона не скаже, що ми повинні робити для поліпшення цієї якості. Хоча може бути ефективним і зовнішній контроль. У нашому Інституті енергетики і систем керування своєрідний керуючий вплив здійснюють передові фірми світу, оснащуючи наші лабораторії найсучаснішим обладнанням.
– Як ви вважаєте: ця система буде працювати чи залишиться лише на папері або в електронному варіанті?
– Буде працювати, бо на кожен замір буде дія!
На завершення подамо виклад ухвали Вченої ради Університету щодо внутрішнього забезпечення якості вищої освіти. Перед комісією з проблем навчання поставлено завдання розробити відповідне положення. Директори навчально-наукових інститутів разом із завідувачами кафедр повинні подати свої пропозиції щодо вдосконалення системи забезпечення якості вищої освіти на рівнях кафедри, інституту, Університету. Перед комісіями Вченої ради з проблем навчання та з проблем інформатизації і комп’ютеризації разом із Центром інформаційного забезпечення поставлено завдання розробити і впровадити систему моніторингу та контролю якості підготовки фахівців на усіх рівнях навчання; положення про систему запобігання та виявлення академічного плагіату у наукових і навчальних працях працівників і здобувачів вищої освіти, а також Кодекс академічної доброчесності здобувачів вищої освіти, науково-педагогічних та педагогічних працівників Університету.