15 листопада 2016 року виповнилося 100 років з дня народження Бенціона Йосиповича Швецького (15.11.1916 – 03.02.1991) – відомого вченого, професора, доктора технічних наук, в 1958 – 1984 роках завідувача кафедр автоматики і телемеханіки та електронних обчислювальних машин (ЕОМ) Львівської політехніки, в 1957 – 1986 роках – наукового керівника НДКІ ЕЛВІТ. Сьогодні наша розповідь про цю непересічну людину, талановитого вченого і педагога, відомого організатора і керівника науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, чий особистий внесок у розвиток університетської школи приладобудування й вимірювальної техніки та здобутки Львівської політехніки в рік її 200-річчя заслуговує на пошану і пам’ять академічної спільноти, його учнів і послідовників, тих, хто багато років працював поруч.
Бенціон Йосипович Швецький народився 15 листопада 1916 р. в м. Олевську Житомирської області. Середню освіту здобув у Житомирському гірничому технікумі. Вищу освіту розпочав 1938 року в Київському інституті кіноінженерів, який 1941 року був евакуйований до Ташкента, де тоді був і Київський політехнічний інститут, який під час війни ввійшов до складу Середньоазійського індустріального інституту. Там Бенціон Швецький вчився до 1944 року, а 1945-го повернувся до Києва, де закінчив радіотехнічний факультет КПІ. В інституті поєднував навчання з практичною інженерною роботою, працюючи техніком на спецвиробництві. Дальша життєва доля, наукова і педагогічна діяльність Бенціона Йосиповича пов’язані зі Львівським політехнічним інститутом, у стінах якого він працював усе своє життя. В листопаді 1945 року він приїхав до Львова і вже з 1 грудня його прийняли на роботу в науково-дослідний сектор на посаду старшого інженера, начальника експериментальної лабораторії.
До слова з жовтня 1944 року в інституті вже працювали 40-річний доктор технічних наук, професор Олександр Харкевич та 37-річний кандидат технічних наук, професор Костянтин Карандєєв. Бенціон Йосипович згадував: «Я отримав завдання від професора О. Харкевича – розробити комплекс гідроакустичної вимірювальної апаратури. Тоді ми створили експериментальну лабораторію № 1 з шести осіб: інженерів, монтажників, механіків. Умов для початку робіт у нас фактично не було: ні приміщень, ні обладнання, ні матеріалів. І повний дефіцит грошей. Згодом із частини відгородженої кімнати в головному корпусі інституту ми перейшли в дві кімнати. Колектив поповнився. У підвалі отримали і обладнали невелику майстерню зі старим відремонтованим токарним верстатом. Матеріали і радіодеталі добували з трофейного німецького обладнання, яке отримували у Львові зі спеціальних складів. І все таки завдяки самовідданій праці піонерів нам вдалося вижити».
Професорів О. Харкевича та К. Карандєєва Бенціон Йосипович вважав своїми вчителями і завжди згадував про них з великою повагою і вдячністю.
Невелика експериментальна лабораторія завдяки його неабияким організаторським здібностям виросла згодом до науково-дослідного відділу електронного вимірювального приладобудування (ВЕВП), особливого конструкторського бюро електронної вимірювальної та обчислювальної техніки та науково-дослідного конструкторського інституту електронної вимірювальної та обчислювальної техніки, науковим керівником яких він був близько 30 років – до 1986 року, тобто майже до кінця життя.
Викладацьку діяльність в інституті Бенціон Йосипович розпочав у 1948 році з курсів лекцій «Радіовимірювання» та «Електронні і іонні пристрої». 1951 року захистив кандидатську дисертацію з теорії вимірювальних мостів змінного струму. Від 1958-го до 1963-го завідував кафедрою автоматики і телемеханіки, а від 1963-го до 1984 року очолював кафедру електронних обчислювальних машин, яка відома в Україні і поза її межами своїми численними випускниками і науковими здобутками високопрофесійного колективу викладачів.
Від часу першого випуску у грудні 1964 року і першого випуску інженерів для зарубіжжя у 1966 році кафедра ЕОМ підготувала понад 4000 інженерів як для України, так і для 62-х країн світу. Кафедра відіграла і відіграє досі значну роль у ІТ-галузі Львова й Галичини, забезпечуючи якісну підготовку фахівців з комп’ютерної техніки та комп’ютерних технологій.
Організаторський хист Бенціона Йосиповича поєднувався з рідкісною здібністю наукового передбачення. Коли 1954 року з’явилися перші повідомлення про закордонні цифрові вимірювальні прилади на електромагнітних елементах, Бенціон Йосипович провістив майбутнє електронним приладам.
Одним з перших у вітчизняній науці він розгорнув у Львівській політехніці широку програму робіт з дослідження і проектування електронних цифрових вимірювальних приладів. Згодом в НДС-1 розробили та 1961 року впровадили у виробництво перший в країні серійний електронний цифровий вольтметр В7-8. Орієнтація на серійні розробки – це також заслуга Бенціона Швецького. Приладобудівні підприємства Львівського регіону освоїли в серійному виробництві понад 15 електронних вимірювальних приладів високої якості. Теорії і техніці цифрових вимірювальних приладів присвячені численні статті та монографії вченого, опубліковані в країні та за її межами. Цей напрям склав осно ву його докторської дисертації (1964 р.). Під керівництвом Б. Швецького на кафедрі ЕОМ і в колективі НДКІ ЕЛВІТ розвинуто напрями дослідження принципів проектування спеціалізованої обчислювальної техніки, пристроїв цифрової обробки сигналів, завадостійкого кодування, спектрального аналізу та інші, захищено понад 28 кандидатських та кілька докторських дисертацій.
За сім десятиліть самовідданої творчої праці колектив НДКІ ЕЛВІТ створив унікальні та серійні зразки більш як 600 приладів і систем, зробив вагомий внесок у розвиток вітчизняного приладобудування, в успішне виконання важливих науково-технічних програм державного рівня, у розвиток багатьох приладобудівних підприємств Львова і Львівщини. За роки існування школу наукового приладобудування в НДКІ ЕЛВІТ пройшли численні наукові співробітники, студенти, викладачі, інженери і спеціалісти, висококваліфіковані робітники. Багато приладів і систем тут створено вперше в країні. Вони мали рекордні параметри на світовому рівні. Висока якість виробів і репутація надійного партнера створили НДКІ ЕЛВІТ заслужений авторитет у країні. Наукова спадщина Б. Швецького становить понад 200 праць, серед яких відомі монографії: «Электронные измерительные приборы с цифровым отсчетом», «Электронные цифровые приборы».
Багаторічну невтомну працю Бенціона Швецького відзначено багатьма державними нагородами СРСР й України, серед яких орден Трудового Червоного прапора, медаль «За трудову звитягу», Почесна грамота Президії Верховної ради УРСР, Державна премія в галузі науки і техніки. Та, можливо, найбільшою його нагородою і найвидатнішою справою життя було створення творчих колективів кафедр автоматики і телемеханіки, а згодом ЕОМ та колективу НДКІ ЕЛВІТ, які стали практичним втіленням його наукової і життєвої школи, яку гідно продовжують його учні і послідовники; закладення у Львівській політехніці ще в 60-х роках минулого століття основ для створення університету дослідницького типу (наукові дослідження – навчання – впровадження результатів наукових досліджень на рівні програм державного значення).
