Про це мріють брати-близнюки Святослав і Володимир Янчинські, які здобувають фах інженера-машинобудівника і в майбутньому хочуть проектувати машини для легкої промисловості.
Хлопці навчаються на третьому курсі. Вони однакові і водночас різні. Охочий до розмови Святослав і мовчазний Володя. Брати мають спільні зацікавлення і захоплення. Розповідають, що ніколи не хотіли бути гуманітаріями. Зі школи люблять точні науки – математику і фізику. Очевидно, далося взнаки те, що їхня бабця була вчителькою математики, тому завжди тренувала своїх онуків додатковими і складнішими завданнями.
Коли настав час обирати професію, Святослав і Володя були переконані, що це має бути щось суто технічне. Оскільки ні з навчальним закладом, ні зі спеціальністю конкретно визначитися не могли, то подали документи на кілька спеціальностей до Франкового університету і Політехніки. Вже під час вступної кампанії з’ясувалося, що мають шанс потрапити до Інституту інженерної механіки та транспорту на машинобудування (кафедра проектування та експлуатації машин). Хлопці більше дізналися про цей напрям і вирішили вчитися в ІІМТ.
Навчатися їм цікаво. Брати зізнаються, що зірок із неба не хапають, не відмінники, однак вчаться успішно. І своє професійне майбутнє хочуть пов’язати зі спеціальністю, яку здобувають. Коли на третьому курсі студентів кафедри розподілили за спеціалізацією, то Володя зі Святославом потрапили на «обладнання легкої промисловості». Їхнім куратором став доцент кафедри Роман Зінько, який почав залучати братів до активної роботи у лабораторії.
– Працювати у лабораторії, щоб на практиці закріплювати набуті знання, я заохочую всіх студентів. Таким чином створюю їм середовище для роботи на обладнанні легкої промисловості, залучаю до науково-дослідних робіт. Усім даю додаткові завдання і вже тоді спостерігаю, хто до чого надається, хто як себе проявляє, хто які можливості має. І спостеріг, що Янчинські мають потенціал. Вони старанні, сумлінно ставляться до навчання. Ці хлопці належать до тих студентів, яким лише достатньо пояснити правила гри, – розповідає Роман Володимирович.
Святослав і Володя почали виконувати додаткові креслення, упорядковувати методички, перекладати фахові статті, здійснювати певні розрахунки. А коли випала нагода побувати на міжнародній конференції «Перспективи розвитку озброєння та військової техніки сухопутних військ», студенти охоче зголосилися стати її учасниками (про це «Аудиторія» писала у ч. 17 ц. р.). Там хлопці представили експериментальні зразки мілітарної техніки і проявили добрі знання з фахових дисциплін.
– До послуг наших студентів – дві лабораторії, де можна практично освоювати автоматизацію процесів у легкій промисловості, – розповідає Роман Зінько і демонструє макет машини для різання лазером тканин і шкіри. – У нас охочі вчаться конструювати такі машини. Ось найпростіша швейна машина. Якщо на неї поставити контролери, то це вже суттєвий крок до вдосконалення. А коли до звичайної старої пральки підключаємо датчики, ноутбук, програмне забезпечення – це створює нові можливості вібраційних вимірів.
Роман Зінько показує стенди: на розтяг і стиск матеріалів, легкої промисловості, термопровідності, які виготовили студенти кафедри і здобули за це перемогу у всеукраїнському конкурсі.
– До стендів необхідно готувати методичне забезпечення. До цього долучаються брати Янчинські, – пояснює їхній куратор.
Пан Роман розповідає, що на спеціалізацію «обладнання машин легкої промисловості» студенти йдуть неохоче, тому часто доводиться їх переконувати, що це перспективний фах, адже згодом вони можуть працювати на підприємствах, які створюють промислове обладнання, наприклад, для пошиття одягу чи взуття, на пакувальному виробництві. Невдовзі студенти кафедри вивчатимуть програмування контролерів, таким чином розширюючи свої фахові можливості.
Брати Янчинські незабаром готуватимуться до всеукраїнського конкурсу науково-дослідних робіт. Вони виготовлятимуть конвеєр. Ця праця потребує багато часу, тому про результат можна буде говорити через рік-півтора.
У вільний час Святослав і Володя слухають музику, читають книжки, особливо їм до вподоби історична література. Для них головне – реалізовувати свої можливості, знайти таку роботу, яка приноситиме задоволення.
Хлопці також навчаються на військовій кафедрі. Знають, що це вже обов’язок по закінченні навчання служити в армії. Цього брати не бояться, навпаки – вважають, що це дасть їм більше шансів у професійному зростанні.
