У результаті вивчення навчальної дисципліни здобувач вищої освіти ступеня доктора філософії повинен бути здатним продемонструвати такі результати навчання:
знати:
1. Глибинні знання методологічного забезпечення єдності судової практики у процесі застосування адміністративного, кримінального та кримінально-процесуального права.
2. Глибинні знання правового забезпечення входження України до єдиного європейського наукового та інноваційного простору.
•

вміти:
1. Застосовувати одержані знання з різних предметних сфер права для формулювання та обґрунтування нових теоретичних положень і практичних рекомендацій у конкретній області дослідження.
2. Застосовувати сучасні методи аналізу для встановлення єдності прав людини, демократії та верховенства права як основоположних цінностей сучасного світу.
3. Уміння планувати і проводити порівняльно-правові дослідження, виявляти сучасні тенденції і напрями розвитку правової системи України.
4. Застосовувати знання про закономірності взаємозв’язку національного та міжнародного права.
5. Вести наукову бесіду та дискусію українською та англійською мовами на належному фаховому рівні, презентувати результати наукових досліджень в усній та письмовій формі, організовувати та проводити навчальні заняття.

Кримінальне право
Основи кримінально-правової кваліфікації
Актуальні питання теорії та практики у галузі кримінального права

Навчальна дисципліна «Практикум з науково-дослідної роботи у галузі кримінального права» – спеціальна юридична дисципліна, яка передбачена навчальним планом для обов’язкового вивчення, що вивчає законодавство, практику й науку про злочин і покарання в системі юридичних дисциплін та належить до фундаментальних і профілюючих. Вона передбачає вивчення комплексу кримінально-правових інститутів та теоретичних положень та значного масиву як національних, так і міжнародно-правових актів, постанов Пленуму Верховного Суду України. Актуальні питання теорії та практики в галузі кримінального права – одна з найважливіших і базових дисциплін, яка викладається в Національному університеті «Львівська політехніка». Досконале знання кримінального законодавства нашої держави є необхідною умовою успішної роботи в правоохоронних органах чи при зайнятті юридичною практикою. Спираючись на раніше отриманні знання про основні правові інститути, категорії та поняття кримінального права, аспіранти повинні не тільки розуміти, але й аналізувати проблемні питання з курсу “ Практикум з науково-дослідної роботи у галузі кримінального права”, а також пропонувати свої обґрунтовані пропозиції в кримінальне законодавство. Допомогою в цій роботі повинні стати матеріали науково-практичних конференції, виступи практичних працівників правоохоронних органів, розробки і наукові праці вчених академії, а також праці інших провідних дослідників як вітчизняних, так і закордонних. Кримінальне право структурно поділяється на дві тісно взаємопов’язані частини – Загальну та Особливу. До Загальної частини входять норми, що визначають завдання, принципи та основні інститути кримінального права. Особлива частина складається з сукупності норм, в яких містяться основні ознаки конкретних діянь, що визнаються злочином, та встановлені певні види й міра покарань за їх вчинення.

1. Антипов В.В. Обставини, які виключають застосування кримінального покарання : монографія / В.В. Антипов, В.І. Антипов. - К.: Атіка, 2004. - 208 с
2. Антонов А.Д. Принципы криминализации общественно-опасных деяний в уголовно- правовой науке / А.Д. Антонов // Вестник МГУ. Сер. 11. Право. – 2000. – № 4. – С. 79–90.
3. Антонюк Н.О. Кримінальна відповідальність за заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою: Монографія. – Львів, ПАІС, 2008. – 216 с.
4. Багрий-Шахматов Л.В. Социально-правовые проблемы уголовной ответственности и форм ее реализации. - О.: Юридична література, 2000. – 412 с.
5. Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины / М.И. Бажанов. – Харьков: Право, 2000. – 128 с.
6. Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності: Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 296 с.
7. Бербешкина З.А. Справедливость как социально-философская категория. - М.: Мысль, 1983. - 203 с.
8. Блувштейн Ю.Д. Уголовное право и социальная справедливость. - Минск: Университетское, 1987. – 248 с.
9. Букалов А. Уголовные наказания в Украине. Статистический обор / А. Букалов, О. Букалова. – М.: Penal Reform International, 2004. – 40 с.
10. Бурдін В. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в стані сильного душевного хвилювання: Монографія. – Львів: ПАІС, 2006. – 200 с.

Методами діагностики успішності навчання, формами виміру рівня засвоєння знань з навчальної дисципліни є:
- усне опитування на практичних (семінарських) заняттях;
- виступ на практичних (семінарських) заняттях (із рефератом, доповіддю, у дискусії тощо);
- тестування знань студентів із відповідної теми лекційного курсу;
- письмова контрольна робота (відповіді на питання лекційного курсу, вирішення практичних завдань (казусів), тестових завдань, тощо);
- захист індивідуального письмового завдання;
- виконання домашнього письмового завдання,
- форма підсумкового контролю: залік.


Критерії оцінювання результатів навчання аспірантів

Поточна успішність – 40
Науково-дослідні завдання – 60
Підсумкова оцінка - 100