•застосування знань з наукових теорій та методології дослідження картографічної топоніміки;
•використання основних підходів до стандартизації, розробки нормативів та правил написання географічних назв на картах;
•вміння збирати первинну інформацію про географічні назви на місцевості, їх аналізувати та систематизувати.

•Топографія, картографія, картознавство.
•Методологія наукових досліджень; проектування, складання та видання карт.

Топоніміка як підсистема ономастики. (Картографічна та історична топоніміка. Історія виникнення і розвитку топоніміки). Топонім. Географічна номенклатура і топонімія. Державний реєстр географічних назв України. Кластифікація топонімів (Гідроніми, ороніми, ойконіми, полісоніми, хороніми, етноніми, антропоніми). Етимологія географічних назв України (Наукова та народна етимологія назв. Пояснення термінів Русь, Україна, Росія, Київ, Львів, Дніпро, Чорне море). Збір та використання географічних назв (Збір та систематизація географічних назв та термінів під час польових досліджень. Реєстрація мікротопонімів. Міська топоніміка. Камеральні дослідження. Декомунізація географічних назв в Україні). Форми передачі іншомовних назв (Місцева офіційна форма. Фонетична форма. Традиційна форма.. Транслітерація. Перекладна форма). Транслітерація географічних назв (Відтворення чужомовних географічних назв. Державний стандарт з правил передачі географічних назв латинськими літерами. Топонімічні словники).

1. Жучкевич В.А. Общая топонимика. – Минск: Выш. школа, 1968. – 432 с.
2. Лабінська Г. Топоніміка. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2016. – 274 с.
3. Поспелов Е.М. Топонимика и картография. – М.: Мысль, 1971. – 256 с.

•Робота на лабораторних заняттях, усне опитування (30%).
•Підсумковий контроль (70%, іспит): письмово-усна форма (70%).