• здатність застосовувати в професійній діяльності базові та професійно-профільовані знання і навички з основ консультування, психології та методів міжособистісного спілкування (формується частково);
•здатність самостійно формулювати цілі, ставити конкретні завдання консультування в роботі з різними категоріями клієнтів та вирішувати їх за допомогою сучасних методів з використанням новітнього вітчизняного і зарубіжного досвіду та із застосуванням сучасної апаратури, обладнання, інформаційних технологій (формується частково);
•здатність і готовність брати участь у складанні і оформленні письмових звітів консультування, наукових звітів, представляти результати дослідницької роботи з урахуванням особливостей потенційної аудиторії (формується частково);
•здатність і готовність використовувати знання методів і теорій соціальних і гуманітарних наук при здійсненні консультативної діяльності (формується частково);
•розуміння динаміки і структури консультативного процесу: етапи і стадії (формується частково);
•розуміння основних ефектів і феноменів та наслідків консультування(формується частково);
•розуміння типових помилок консультанта (формується частково);
•розуміння особливостей консультування: групового і сімейного(формуєтьсячастково);
•розуміння багатовимірних аспектів професійної відповідальності і того, як ці аспекти пов'язані з консультуванням(формується частково).

• Пререквізит:
Теорії і методи соціальної роботи;
Міжособистісне спілкування
Актуальні проблеми соціальної роботи.
• Кореквізит:
Супервізія (Професійний супровід в соціальній роботі).

Вивчення дисципліни «Консультування в соціальній роботі» передбачає аналіз міждисципліної сфери знань, синтез існуючих підходів, концептів та теорії. Соціально-педагогічна діяльність орієнтована на створення сприятливих умов соціалізації, сприяння всебічному розвитку особистості та задоволення її соціокультурних потреб, а також на допомогу особистості у вирішенні життєвих проблем та відновлення соціально схвалених способів життєдіяльності. Одним із провідних видів професійної діяльності соціального педагога є консультування. В консультуванні ми стикаємося насамперед з людьми, що зазнають труднощі в повсякденному житті. Спектр проблем справді широкий: труднощі на роботі (незадоволеність роботою, конфлікти з колегами і керівниками, можливість звільнення), невлаштованість особистого життя і негаразди в сім'ї, погана успішність у школі, брак впевненості в собі і самоповаги, болісні коливання в прийнятті рішень, труднощі в зав'язуванні і підтримці міжособистісних відносин і т. п. В курсі розглядаються наступні теми: Соціальне консультування, як особливий вид соціальної роботи; Значення особистості в процесі консультування; Роль соціального працівника в процесі консультування; Етика, процес "вирішення проблем чи пошуку вирішень",стосунки допомоги"; Теоретичні концепції консультування;Процес соціального консультування;Стадіїконсультування; Первинне консультування; Консультаційний процес; Процедури і техніки в співвідношенні з етапами консультування; Типи проблемних ситуацій в процесі консультування. Основні проблемні ситуації; Типи клієнтівта їх орієнтації. Відмінності індивідуальної роботи з клієнтом, сімейного консультування та групової роботи; Соціальне консультування осіб різної статі; Соціальне консультування з представниками різних культурних меншин. Основи професійного втручання;Оцінювання, вибір цілей, ведення записів, менеджмент конкретного випадку; Створення файлу клієнта. Вивчення дисципліни передбачає роботу студента на лекційних заняттях, та виконання практичних завдань з кожної теми. Виклад теоретичних і практичних завдань моніторингу і оцінювання консультативних технік повинен супроводжуватись тісною співпрацею викладача та студентів, що значно підвищує рівень ефективності засвоєння знань.

1. Дукач, Ю., Кияниця, З.,Тарасова, К. (2018). Моніторінг і оцінювання: Заради чого? Яким чином? З яким результатом? URL http://ipzn.org.ua/wp-content/uploads/2018/06/vchalnyj-posibnyk-z-monitoryngu-i-otsinyuvannya.pdf
2. Горошко, А., Нарчинська, Т., Озимок, І.,Тарнай, В. (2014). Глосарій термінів з моніторингу та оцінювання. Київ: Українська асоціація оцінювання.
3. Цимбалюк І. М.(2005)Психологічне консультування та корекція. Модульно-рейтинговий курс: Навчальнийпосібник. — К: ВД «Професіонал», 2005. — 656 с.
4. Керол, Г., Вайс. (2000). Оцінювання. Методи дослідження програм та політики. Київ: Вид. Соломії Павличко «Основи»
5. Лендьел, М., Винницький, Б., Ратейчак, Ю., Санжаровський, І. (2007). Посібник з моніторингу та оцінювання програм регіонального розвитку. Київ: К.І.С.
6. Морозова, О., Варецька, О., Д., Джонс, П. Чікуква, (2008). Моніторинг та оцінка програм і проектів. Практичний посібник. Київ: «Оранта».
7. Морра, Імас, Л.,Дж.,Ріст, Р., К. (2015). Шлях до результатів: планування та проведення ефективних оцінювань розвитку. Київ: МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні»
8. Азарова, Т.,В., Абрамов Л.К. (2007). Технологія оцінки соціальних програм та проектів. Кіровоград: ІСКМ
9. Raseman, J.,Gienapp, A. (2004). Теория изменений: практический инструмент для управления деятельностью, результатами и обучением.Вашингтон:OrganizationalResearchServices.
Додаткова література
1.The International Federation of Social Workers. Definition of Social Work.[Електронний ресурс]. – Режим доступу : 02.04.2011 : – Загол. з екрану. – Мова англ.
2.Шапиро Б. Ю. Консультирование в практической психосоциальной работе (2004) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 20.01.2014: ? . – Загол. з екрану. – Мова рос. 3. Хомич Г.О. Основи психологічного консультування :навчальний посібник / О. Г. Хомич, Р. М. Ткач. – К.: МАУП, 2004. – 152 с.
Електронні ресурси:
1. http://psyfactor.org/lib/web-consulting.htm
2. http://psylib.org.ua/books/kociu01/index.htm
3. http://hpsy.ru/public/consalting/
4. http://ru-consult.livejournal.com/
5. http://psylist.net

• Поточний контроль: (40%): усне опитування, виступи на семінарах.
• Підсумковий контроль: (60%): екзамен (тестові завдання, теоретичні питання).