У результаті вивчення дисципліни, фахівець повинен знати: особливості перекладу текстів різноманітних жанрів, методи і способи перекладу ідіома¬тичних та усталених виразів, методи і способи перекладу реалій суспільно-політичного життя, особливості перекладу полісемантичних мовних одиниць, особливості перекладу текстів публіцистичного стилю, особливості перекладу структур пасивного стану, особливості перекладу герундія та герундіальних конструкцій, особливості перекладу інфінітива та інфінітивних конструкцій, особливості перекладу дієприкметника та дієприкметникових конструкцій, особливості перекладу багатокомпонентних асиндетичних іменникових комплексів, методи і способи перекладу інтернаціоналізмів, методи і способи перекладу власних назв, особливості перекладу англійських безеквівалентних модальних дієслів на українську мову.
Підготовлений фахівець повинен вміти: здійснювати перекладацьку інтерпретацію іншомовного тексту, забезпечувати якісний письмовий та усний переклад матеріалів суспільно-політичного характеру, здійснювати реферування англомовних матеріалів.

Пререквізити: Іноземна мова, ч.1,.2,.3,4: Іноземна мова спеціальності,ч.1, ч.2, 3:, Теорія і практика перекладу, ч.1, 2, 3.
Кореквізити:Іноземна мова спеціальності,ч.4.

Курс викладу дисципліни має на меті поглибити знання студентів з дисципліни «Теорія і практика перекладу». Курс передбачає вивчення наступних тем: практичні аспекти усного перекладу, основні принципи синхронного перекладу, техніки і стратегії застосовані у синхронному перекладі, проблемні аспекти синхронного перекладу і шляхи їхнього подолання, підвиди усного перекладу та сфери їхнього застосування. Засвоєння дисципліни передбачає накопичення та актуалізацію знань, умінь та навичок із перекладознавства, розширення термінологічного словникового запасу та інтенсивну активізації лексичних одиниць, накопичених на попередніх етапах навчання.

БАЗОВА:
1. Корунець І.В. Теорія і практика перекладу. – Вінниця, 2000. – 446 с.
2. Корунець І.В. Вступ до перекладознавства. – Вінниця, 2008. – 512 с.
3. Ребрій О.В. Основи перекладацького скоропису. – Вінниця, 2006. – 148 с.
ДОДАТКОВА:
4. Бархударов Л.С. Язык и перевод. - М.: Междунар. отношения, 1975. – 240 с.
5. Борисенко І. І., Євтушенко Л. І., Дейнека В. В. Англійська мова в міжнародних документах і дипломатичній кореспонденції: Навч. посіб. — К., 1999. – 416 с.
6. Зорівчак Р.П. Реалія і переклад.– Львів, 1989.-216 с.
7. Зорівчак Р.П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія. -Львів: Вища шк. Вид-во при Львів, ун-ті, 1983. – 175 с.
8. Коптілов В.В. Теорія і практика перекладу. - К.: Видавництво Київ, університету, 1982. – 280 с.
9. Baker M. In other words: A Coursebook on Translation. – London and New York: Routledge, 1992. – V. XII. – 304 p.
10. Nida E.A., Taber Ch.R.. The Theory and Practice of Translations. – 1982. – VIII, 218 p.

- Поточний контроль: 50 % - усне опитування теоретичних положень дисципліни та виконання необхідних вправ на переклад.
- Модульний контроль: 50 %- контрольна робота.
- Підсумковий контроль – 100% -залік.