Внаслідок вивчення навчальної дисципліни студент повинен бути здатним продемонструвати такі результати навчання:
1. Здатність продемонструвати знання та розуміння вузькоспеціалізованих аспектів історичного розвитку системи міжнародних відносин та міжнародного порядку, актуальних процесів у сфері міжнародних відносин, зонішньої політики та суспільних комунікацій, місця України в сучасних інтеграційних процесах у місцевому, регіональному та глобальному контекстах.
Вивчення навчальної дисципліни передбачає формування та розвиток у студентів компетентностей:
загальних:
1. Здатність до абстрактного мислення, аналізу та синтезу;
2. Знання та розуміння предметної області та розуміння професійної діяльності;
3. Здатність вчитися і оволодівати сучасними знаннями та застосовувати їх у практичній діяльності;
4. Здатність до пошуку, оброблення та аналізу інформації із різних джерел, зокрема завдяки використанню інформаційних і комунікаційних технологій;
5. Вміння виявляти, ставити та вирішувати проблеми;
6. Уміння аргументувати вибір шляхів вирішення завдань професійного характеру, критично оцінювати отримані результати та обгрунтовувати прийняті рішення;
8. Здатність працювати як автономно, так і у команді;
9. Здатність до адаптації та дії в новій ситуації, зокрема в міжнародному контексті.
фахових:
1. Знання про природу, динаміку, принципи організації та історичі тенденції розвитку міжнародних відносин;
2. Здатність розуміти міжнародні відносини у різних контекстах, зокрема політичному, безпековому, правовому, економічному, суспільному, культурному та інформаційному;
3. Знання про природу, джерела та інститути зовнішньої політики держав;
4. Здатність самостійно досліджувати проблеми міжнародних ідносин, готувати та здійснювати публічну апробацію результатів досліджень;
5. Розуміння міжнародних інтеграційних процесів, головно на Європейському континенті, та місця в них України;
6. Знання та розуміння інтересів Украни на міжнародній арені;
7. Розуміння характеристик розвитку країн та регіонів, особливостей та закономірностей глобальних процесі та місця в них окремих держав;
8. Здатність використовувати на практиці теоретичні положення для аналізу конкретних сфер міжнародних відносин та тенденцій їх розвитку;
9. Уміння описувати об’єкти та аналізувати процеси і конкретні ситуації у сфері міжнародних відносин і зовнішньої політики крізь призму історичного та цивілізаційного підходів;
10. Здатність використосувати набуті знання та уміння для дослідження природи, джерел та інститутів зовнішньої політики держав, особливостей їх функціонування та взаємодій на основі компаративістського методу;
11. Розуміння глобалізації як тенденції розвитку міжнародних відносин, вміння аналізувати конкретні факти, явища, процеси та тенденції у сфері міжнародних взаємодій, світової та зовнішньої політик;
12. Знання історичних етапів розвитку міжнародних відносин, розуміння цивілізаційного та культурного їх вимірів;
13. вміння порівнювати особливості функціонування та взаємодій держав на міжнародній арені.
Результати навчання даної дисципліни деталізують такі програмні результати навчання:
1. Здатність продемонструвати знання та розуміння вузькоспеціалізованих аспектів історичного розвитку системи міжнародних відносин та міжнародного порядку, актуальних процесів у сфері міжнародних відносин, зовнішньої політики та суспільних комунікацій, місця України в сучасних інтеграційних процесах у місцевому, регіональному та глобальному контекстах;
2. Уміння обгрунтовувати та пояснювати актуальні процеси у сфері міжнародних відносин та зовнішньої політики на глобальному та регіональному рівнях;
3. Системно мислити та застосовувати творчі здібності до формування принципово нових ідей;
4. Оцінювати отримані результати та аргументовано захищати прийняті рішення;
5. Поєднувати теорію і практику, а також приймати рішення та виробляти стратегію діяльності для вирішення завдань спеціальності (спеціалізації) з урахуванням загальнолюдських цінностей, суспільних та державних інтересів;
6. Уміння аргументувати вибір механізмів розв’язання професійних задач, критичо оцінювати отримані результати та захищати прийняті рішення;
7. Здатність відповідально ставитись до виконуваної роботи та досягати поставленої мети із дотриманням вимог професійної етики.

Теорія міжнародних відносин
Зовнішня політика країн ЦСЄ та ПСЄ
Зовнішня політика України
Міжнародні відносини та світова політика
Зовнішня політика країн країн Зх. Європи

Перелік курсових робіт 1. Формування та реалізація зовнішньої політики Австралії. 2. Формування та реалізація зовнішньої політики Нової Зеландії. 3. Формування та реалізація зовнішньої політики держав Тихого океану. 4. Формування та реалізація зовнішньої політики малих держав Індійського океану. 5. Формування та реалізація зовнішньої політики Японії. 6. Формування та реалізація зовнішньої політики КНР. 7. Формування та реалізація зовнішньої політики Індії. 8. Формування та реалізація зовнішньої політики В’єтнаму. 9. Формування та реалізація зовнішньої політики Таїланду. 10. Формування та реалізація зовнішньої політики Таїланду. 11. Формування та реалізація зовнішньої політики Саудівської Аравії. 12. Формування та реалізація зовнішньої політики Іраку. 13. Формування та реалізація зовнішньої політики Кувейту. 14. Формування та реалізація зовнішньої політики Об’єднаних Арабських Еміратів. 15. Формування та реалізація зовнішньої політики Саудівської Аравії. 16. Формування та реалізація зовнішньої політики Індонезії. 17. Формування та реалізація зовнішньої політики малих держав південно-східної Азії. 18. Формування та реалізація зовнішньої політики Ізраїлю. 19. Формування та реалізація зовнішньої політики Туреччини. 20. Формування та реалізація зовнішньої політики Азербайджану. 21. Формування та реалізація зовнішньої політики Вірменії. 22. Формування та реалізація зовнішньої політики Казахстану. 23. Формування та реалізація зовнішньої політики Узбекистану. 24. Формування та реалізація зовнішньої політики Туркменістану. 25. Формування та реалізація зовнішньої політики Таджикистану. 26. Формування та реалізація зовнішньої політики Киргизії. 27. Формування та реалізація зовнішньої політики Монголії. 28. Формування та реалізація зовнішньої політики КНДР. 29. Формування та реалізація зовнішньої політики Республіки Корея. 30. Формування та реалізація зовнішньої політики Сінгапуру. 31. Формування та реалізація зовнішньої політики Йорданії. 32. Формування та реалізація зовнішньої політики Йорданії. 33. Формування та реалізація зовнішньої політики Сирії. 34. Формування та реалізація зовнішньої політики Іраку. 35. Формування та реалізація зовнішньої політики Пакистану. 36. Формування та реалізація зовнішньої політики Ірану. 37. Формування та реалізація зовнішньої політики малих арабських держав Передньої Азії. 38. Формування та реалізація зовнішньої політики держав транссахарської Африки. 39. Формування та реалізація зовнішньої політики Марокко. 40. Формування та реалізація зовнішньої політики Алжиру. 41. Формування та реалізація зовнішньої політики Тунісу. 42. Формування та реалізація зовнішньої політики РФ. 43. Формування та реалізація зовнішньої політики Грузії. 44. Формування та реалізація зовнішньої політики Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії. 45. Формування та реалізація зовнішньої політики Франції. 46. Формування та реалізація зовнішньої політики ФРН. 47. Формування та реалізація зовнішньої політики Іспанії. 48. Формування та реалізація зовнішньої політики Португалії. 49. Формування та реалізація зовнішньої політики Італії. 50. Формування та реалізація зовнішньої політики Бельгії. 51. Формування та реалізація зовнішньої політики Нідерландів. 52. Формування та реалізація зовнішньої політики Данії. 53. Формування та реалізація зовнішньої політики Швеції. 54. Формування та реалізація зовнішньої політики Норвегії. 55. Формування та реалізація зовнішньої політики Фінляндії. 56. Формування та реалізація зовнішньої політики Литви. 57. Формування та реалізація зовнішньої політики Латвії. 58. Формування та реалізація зовнішньої політики Естонії. 59. Формування та реалізація зовнішньої політики Польщі. 60. Формування та реалізація зовнішньої політики Румунії. 61. Формування та реалізація зовнішньої політики Молдови. 62. Формування та реалізація зовнішньої політики Болгарії. 63. Формування та реалізація зовнішньої політики Угорщини. 64. Формування та реалізація зовнішньої політики Чехії. 65. Формування та реалізація зовнішньої політики Словаччини. 66. Формування та реалізація зовнішньої політики Словенії. 67. Формування та реалізація зовнішньої політики Хорватії. 68. Формування та реалізація зовнішньої політики Сербії. 69. Формування та реалізація зовнішньої політики Чорногорії. 70. Формування та реалізація зовнішньої політики Македонії. 71. Формування та реалізація зовнішньої політики Греції. 72. Формування та реалізація зовнішньої політики Кіпру. 73. Формування та реалізація зовнішньої політики Міста-держави Ватикан. 74. Формування та реалізація зовнішньої політики Андорри. 75. Формування та реалізація зовнішньої політики Сан-Марино. 76. Формування та реалізація зовнішньої політики Люксембургу. 77. Формування та реалізація зовнішньої політики Ліхтенштейну. 78. Формування та реалізація зовнішньої політики Австрії. 79. Формування та реалізація зовнішньої політики Монако. 80. Формування та реалізація зовнішньої політики Швейцарії. 81. Формування та реалізація зовнішньої політики малих держав Атлантичного океану.

1. Боришполец, К. П. Методы политических исследований / К. П. Боришполец. – М.: Аспект Пресс, 2005.
2. Внешняя политика в ХХI веке: вопросы теории и практики: Матер. научн. семин. / Под. ред. П. А. Цыганкова. – М.: КДУ, 2009. – 232 с.
3. Гайдуков Л. Ф. Міжнародні відносини та зовнішня політика (1980-2000 роки): Підручн. – К., Либідь, 2007. – 624 с.
4. Дюрозель Ж. Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів / Ж. Б. Дюрозель ; пер. з фран. – К.: Основи, 1995. – 903 с.
5. Коппель О. А. Міжнародні відносини XX сторіччя. – К., 1999.
6. Косолапов Н. А. Внешняя политика и внешнеполитический процесс субъектов международных отношений // Мировая экономика и международные отношения. – 1999. – №3.
7. Мангейм Дж. Б. Политология. Методы исследования / Мангейм Дж. Б., Рич Р. К.; пер. с англ.; Предисл. А. К. Соколова. – М.: Весь Мир, 1997. – 544 с.
8. Хрусталев М. А. Основы теории внешней политики государства: Учебн. пособ. – М., 1984.
9. Эко У. Как написать дипломную работу. Гуманитарные науки: Учеб.-метод. пособ. / Эко Умберто; пер. с ит. Е. Костюкович. – М.: Книжный дом “Университет”, 2003. – 2-е изд. – 240 с.

Залік 100*
Розподіл балів у 100-бальній шкалі
Поточний контроль (ПК)
Разом за дисципліну 100

*Критеріями оцінювання керівником курсової роботи є:
- актуальність теми та поставлених в роботі завдань;
- аргументованість, чіткість, повнота та послідовність розкриття кожного питання плану, висновків і теми роботи в цілому;
- науковість стилю викладення;
- відсутність орфографічних та синтаксичних помилок;
- правильне оформлення роботи відповідно до стандартів та встановлених вимог.
Робота, в якій студентом самостійно обґрунтовано актуальність дослідження, чітко визначено мету, завдання, об’єкт та предмет дослідження, оцінено використані літературні джерела, використано сучасні методи дослідження, проведено комплексне дослідження проблеми, а результати дослідження мають практичне значення, оформлена відповідно до цих методичних рекомендацій, може бути оцінена на «відмінно».
Робота, в якій зроблено власне оцінювання використаних літературних джерел, самостійно проаналізовано підібраний матеріал, проведено комплексні дослідження, зроблено висновки та сформульовано пропозиції, але вони недостатньо аргументовані й самостійні, оформлена відповідно до цих методичних рекомендацій, може бути оцінена на «добре».
Курсова робота, в якій розкрито тему, прореферовані необхідні літературні джерела, проаналізовано відповідні інформаційні дані, проведено дослідження, сформульовано висновки без повного їх обґрунтування, оформлена відповідно до цих методичних рекомендацій, допускається до захисту, але не може бути оцінена вище, аніж на оцінку «задовільно».
Якщо студент у повному обсязі не виконав вимог на оцінку «задовільно», виставляється оцінка «незадовільно». Оцінка «незадовільно» також ставиться, якщо у роботі виявлено ознаки плагіату (списування, відсутність посилань чи переліку використаної літератури, рефератів з Інтернету).