• знання сучасного стану справ, тенденцій розвитку, найбільш важливих розробок та новітніх технологій в галузі створення електромобілів (ЕМ);
• знання конструктивних особливостей, принципу дії, принципових схем і технічних ха-рактеристик електричних машин, апаратів, вентильних перетворювачів та приладів ЕМ;
• знання структури і принципу побудови різноманітних систем керування ЕМ;
• розуміння впливу технічних рішень, що застосовуються при розробці ЕМ, в суспільному, економічному, соціальному і екологічному контексті.

• Основи електричної тяги і тяговий електропривод
• Напівпровідникові силові перетворювачі
• Системи керування електроприводами
• Комп’ютеризовані електромеханічні системи

Системи повних та гібридних електромобілів (ЕМ). Складові компоненти підсистеми електричної тяги ЕМ. Асинхронні електроприводи для ЕМ. Вентильні електроприводи на базі двигунів з постійними магнітами для ЕМ. Електроприводи з вентильними реактивними двигунами для ЕМ. Бортові енергетичні джерела для ЕМ: електрохімічні акумулятори, паливні елементи, суперконденсатори, ультрамаховики. Електрообладнання ЕМ. Комп’ютерне симулювання роботи ЕМ. Електромобільна інфраструктура. Енергетика, екологія і економіка.

1. Chan C.C., Chau T. Modern Electric Vehicle Technology. – New York: Oxford Univ. Press, 2001. – 302 p.
2. Guzzella L., Sciarretta A. Vehicle Propulsion Systems. Introduction to Modelling and Optimization. – Springer–Verlag Berlin Heidelberg, 2007. – 338 p.
3. Электромобиль: Техника и экономика / В.А.Щетина, Ю.Я.Морговский, Б.И.Центер, В.А.Богомазов. – Л.: Машиностроение. Ленингр. отд-ние, 1987. – 253 с.
4. Електромеханічні системи автоматичного керування та електроприводи / М.Г.Попович, О.Ю.Лозинський, В.Б.Клепіков та ін. – К.: Либідь, 2005. – 680 с.

• усне опитування, звіти про виконані лабораторні роботи (30%)
• підсумковий контроль: екзамен, письмово-усна форма (70%)