У наймолодшому колективі Народного дому «Просвіта» співають по-сучасному. «Україна – це я», «Батькова сорочка», «Місто спить», «Єднаймось, брати», «Вітре буйний», «Гімн Політехніки»… Ці та багато інших пісень, зокрема народних, можна почути на святкових концертах у стінах Політехніки. І не лише Політехніки. «Сузір’я» охоче долучається до багатьох заходів, які відбуваються у нашому місті.
Розповідає художній керівник колективу Алла Павлик:
– У нас співають переважно дівчата. Хоча маємо і двох козаків! На сьогодні у «Сузір’ї» дванадцятеро виконавців. Раніше було трохи більше, однак залишилися найсильніші і найбільше зацікавлені. Всі вони навчаються переважно на старших курсах, за винятком однієї першокурсниці. Наші співаки досить активні, беруть участь у різних вокальних тренінгах та конкурсах, таких як «Х-фактор», «Голос країни».
На моє здивування, більшість сузір’ян не мають спеціальної музичної освіти. Головне – велике бажання співати і добрий голос. Хоча, як наголошує пані Алла, деколи більш вирішальне – це бажання, тому що фактично завжди навчити співати можна. Зрештою, багато студентів мають чудові здібності, але у шкільному віці не отримали уроків музичних азів. У такому разі навчити неважко. Водночас є кілька солістів, які співають з дитинства, звикли до конкурсів.
На репетиціях художній керівник практикує як групові, так і індивідуальні заняття. А виступають дівчата як разом, так і як солісти. Таким чином є нагода проявити свою індивідуальність. Студенти часто пропонують нові пісні, які після обопільного обговорення приймають до репертуару.
– Пані Алло, а чи є улюблена пісня, що всім найбільше подобається?
– Так. Це «Батькова сорочка». З нею ми стали лауреатами двох міжнародних конкурсів (друга і третя премії). До слова, на початку жовтня збираємося до Києва на фестиваль «Доля».
– Як приходять студенти до колективу?
– У час розвитку соцмереж про «Сузір’я» дізнатися неважко. Переважно інформація іде від самих учасниць. Це найкраща наша реклама. Молодь зацікавлює не лише можливість співати, а й їздити на конкурси, фестивалі.
А як самі учасники відгукуються про «Сузір’я»?
Юлія Костюк, магістрантка ІІМТ:
– Моєю давньою мрією було співати. Завжди спостерігала за колективами, які своїм співом заворожують серця і душі багатьох людей, та я не наважувалася стати частиною співочої родини. Однак одна подія в моєму студентському житті надихнула мене на перший крок і стала поштовхом до здійснення мрії – на Дні транспортника у нашому інституті я заспівала «Ой верше, мій верше». Це було незабутньо! Викладачі кафедри та друзі підтримали мене – і я зважилася прийти на прослуховування. Відтак із задоволенням приходжу сюди, тому що атмосфера тут чудова, всі відкриті, цікаві співрозмовники! За дев’ять місяців я багато чого навчилася і вважаю це великим плюсом. Сподіваюся здобути тут якнайбільше досвіду, який допоможе мені більше розвинути свій голос.
Катерина Гладій, третьокурсниця ІМФН:
– Я закінчила музичну школу, а коли стала студенткою, прийшла до симфонічного оркестру, де дізналася про «Сузір’я». Мене привабило, що тут можна співати сольно, брати участь у фестивалях. Якщо відверто, то першого року я себе просто примушувала сюди ходити, а потім мені так сподобалося, що на сьогодні нізащо б не покинула цей колектив. Мені подобається підхід керівника. Єдиний негатив – не маємо постійного кабінету для занять і персональної апаратури.
Марія Міхайлішин, четвертокурсниця ІХХТ:
– У «Сузір’ї» я з 10-го класу, відколи вступила в ІППТ. Потім стала студенткою Інституту хімії, деякий час навчалася в двох інститутах, але колектив не покидала. У ньому я вже п’ять років. До того трохи вчилася в музичній школі, співала там у хорі, а також у церковному хорі. Мені цікаво виступати на багатьох концертах, вести активне, насичене життя.
Маркіян Назаркевич, четвертокурсник ІЕСК:
– Я маю музичну освіту, кілька років співаю в «Аколаді». Цього року керівник «Сузір’я» попросила мене допомогти співати на першовересневій посвяті, тому що пісня, яку взялися виконувати дівчата, потребувала чоловічих голосів. І я вирішив ходити сюди співати, тому що бачу тут насичену роботу, багато виступів. Сподіваюся, що тут я реалізую себе творчо.