У свій день народження ми схильні підсумовувати, міркувати над тим, що, навіщо і чи так робимо. Напередодні дня газети черговий раз про це задумалась і наша редакція. А за відповідями звернулась до читачів – передовсім політехніків, бо збоку ж видніше.
Тим, хто забув, нагадаємо, а хто не знає, розповімо, що офіційно днем народження нашого видання вважається 8 жовтня 1946 року, коли вийшло перше число газети «Радянський студент» (хоч насправді періодичні видання у Політехніці існували й раніше). Відтоді змінювалась назва газети, її вигляд і наповнення. У 1997-му видання трансформувалось в освітній студентський тижневик «Аудиторія», що має загальнодержавну сферу розповсюдження і внесений у Каталог періодичних видань України.
Нині все кардинально інакше, ніж сімдесят років тому. Наші звички, інтереси змінились: відповіді на всі (майже всі) запитання ми шукаємо в мережі. Але насправді друковане слово й надалі залишається в пошані. Як засвідчує наше опитування, дехто не просто читає «Аудиторію», а читає уважно (має улюблені сторінки) і навіть критично (знає, чого в тижневику йому бракує).
Для газети це – і приємно, і корисно, і надихає працювати, і стимулює змінюватись. Так колись, у 1990-х, попередник тижневика «Львівський політехнік», до слова, став першою у Львові газетою, що використала комп’ютерну верстку. Потім в «Аудиторії» з’явився сайт, а далі – сторінки в соцмережах, де інформувати можна оперативніше й ілюстративніше. Тож заходьте на https://www.facebook.com/audytoriya і http://vk.com/audytoriya, а сьогодні, 8 жовтня, в редакцію – на каву.
Марія Сенчишин, студентка четвертого курсу Інституту хімії та хімічних технологій:
«Дуже цікава і корисна газета»
Я знаю про газету: вона пише про різні події в Політехніці, про наших студентів, викладачів, науковців, їхні дослідження. Читаю тижневик регулярно, його розповсюджують у нашому гуртожитку. Для мене це – дуже цікава газета. І корисна: наприклад, першокурсники можуть дізнаватися більше про університет, наукову роботу, потім долучатись до неї. Газета пише і про наукові дослідження, і про різних видатних осіб, є і дозвілля, анекдоти; також мені подобається дизайн, кольорова обкладинка. А ось не вистачає цікавинок, задач, інформації про нові відкриття.
Василина Гриців, магістрантка Інституту права та психології:
«Хочеться змін у дизайні»
Моє перше знайомство з газетою відбулось, коли я тільки збиралася вступати в Політех, – це був спецвипуск про умови вступу і спеціальності. Потім часто бачила газету в гуртожитку, там її примірники можна взяти при вході. Хотілось би бачити в «Аудиторії» більше анонсів конференцій, інформації про зміни в університеті, в його керівництві, про цікаві заходи, КВН. Також – зміни у дизайні, можливо, кольорові сторінки усередині, і, крім сухої інформації, більше зображень, але не таких однотипних фото, як є зараз.
Олег Блажків, студент-спеціаліст Інституту архітектури:
«Газета потрібна університету»
Про газету знаю, десь раз на місяць читаю її. Цікавлять мене події, різні заходи в університеті; також спорт і особливо опитування – думки студентів. Мої одногрупники теж читають «Аудиторію». Думаю, газета потрібна: університет великий, без такого ЗМІ не всі знатимуть, що тут відбувається.
Анастасія Орлова, магістранти Інституту права та психології:
«Не знала про таке видання»
Вперше чую про таке видання. У студентській газеті мені цікаво було б читати про викладачів, про їхні взаємини зі студентами – тобто більш людський, а не тільки професійний, аспект. Також – про Львів, зокрема про маловідомі цікаві місця, і, може, щось пов’язане з моєю спеціальністю – управління навчальним закладом: як стати управлінцем, поліпшити свою кваліфікацію і т.п.
Іванна Дронюк, доцент кафедри автоматизованих систем управління Львівської політехніки:
«Бракує електронного варіанта»
Читаю газету, коли приносять до нас на кафедру або коли знаю, що там є цікава для мене стаття. Це матеріали про колег з Політехніки або про визначних людей. В основному газета висвітлює життя університету. Без сумніву, вона потрібна. Бракує хіба електронного варіанта: щоб це був сайт новин, з оперативною інформацією, бо живемо нині більше в онлайні. Думаю, тоді читали б більше.
