Австрійський учений доктор Матіас Йонас 13 жовтня прочитав у Політехніці лекцію «Прикладний системний аналіз: досвід минулого та невизначеність прогнозування майбутнього у контексті зміни клімату».
Приїзд і лекцію іноземного науковця ініціював професор кафедри прикладної математики Політехніки Ростислав Бунь. Учених Австрії та України пов’язує багаторічна співпраця, зокрема в підготовці молодих дослідників, реалізації спільного проекту, в якому Р. Бунь є керівником з українського, М. Йонас – з австрійського боку. Останній є провідним науковцем Міжнародного інституту прикладного системного аналізу або IIASA (Лаксенбург, що біля Відня), де вчені з різних країн світу займаються глобальними проблемами, які на національному рівні вирішити неможливо: йдеться про соціальну сферу, технології, довкілля, зокрема зміни клімату, глобальне потепління, інвентаризацію емісій парникових газів. Ростислав Адамович пояснює:
– Через значні емісії парникових газів середня температура на планеті збільшується – і тому змінюється клімат, почастішали різноманітні природні катаклізми. Наша планета – це ніби величезна теплиця (парник), в якій створено умови, щоб вона ставала щораз теплішою (відтак гази, які спричиняють такий ефект, називають парниковими). Вчені довели: якщо середня температура підвищиться на 2 , то на планеті почнуться незворотні процеси і повернути її до попереднього стану вже буде неможливо. Саме тому людство намагається зменшити емісії парникових газів. На це спрямований Кіотський протокол, в якому країнам визначено відповідні квоти на емісії, котрі не можна перевищувати. Якщо ж якась держава перевищила, повинна відкупити квоти в іншої країни, що їх не використала повністю.
Людству дуже важливо прогнозувати, що буде з цими процесами у майбутньому – в 2050-му, 2100 році, – щоб вчасно втрутитися і не допустити чогось незворотного. Але тут прогнозувати дуже важко, тому що, по-перше, всі ці величини неможливо виміряти (їх можна тільки оцінити з допомогою різноманітних моделей, в які входить багато непевних параметрів), по-друге, немає певності, за якими сценаріями розвиватимуться країни. Матіас Йонас розробляє підходи щодо того, як можна використати наші знання з минулого, щоб покращити прогнозування майбутнього (зменшити непевність таких прогнозів), саме в контексті проблеми емісій парникових газів і пов’язаних із цим змін клімату.
На зустрічі у Політехніці в основному були присутні магістранти й аспіранти кафедри ПМ (які слухають предмет «Математичні моделі екологічних процесів та просторове моделювання»), молоді викладачі кафедри. Крім лекції, закордонний гість також розповів про книжку, співавтором якої є, про Літню програму для молодих учених в IIASA.
А на завершення присутні через скайп поспілкувались із молодими науковцями Львівської політехніки, які мають досвід співпраці в IIASA. Це аспірантки кафедри прикладної математики Ольга Данило і Марія Галущак, які виграли стипендію Ернста Маха (Міністерства науки Австрії) для виконання досліджень у Лаксенбурзі. Марія саме розпочала роботу в IIASA і буде там до кінця літа. Ольга вже завершила дослідження, а сьогодні, 22 жовтня, матиме захист дисертації в Політехніці (218 ауд. 11 навчального корпусу, 14.00). Також поспілкувались із Мирославою Лесів, у минулому асистентом кафедри ПМ, яка виграла дворічну стипендію Євросоюзу для виконання свого проекту в IIASA (Marie Curie International Incoming Fellowship).
І молоді, й досвідчені учені наголосили студентам на кількох моментах, що важливі для успішної самореалізації в науці, – це англійська мова («мова світу науки»), активний пошук міжнародних грантових програм і поїздки за кордон. Перебування там – це, за словами молодих дослідниць, нагода познайомитись із ученими з усього світу, пізнати різні підходи в науковій роботі і обрати котрийсь, найвідповідніший, для себе. Важливими є й відкритість та бажання саморозвитку: показовим є досвід Ольги Данило у використанні можливостей онлайн-освіти (курси на Coursera, edX).
Над проблематикою інвентаризації емісій парникових газів у Політехніці працюють з 2006 року: роботу в цьому напрямі започаткував Ростислав Бунь, перейшовши в університет з науково-дослідного інституту НАН України. Відтоді вже захищено 8 дисертацій, виграно грант у рамках 7 Рамкової програми ЄС, було також 3 українсько-австрійські, один українсько-китайський проекти; молоді вчені отримали 13 індивідуальних міжнародних грантів, підсумував професор Ростислав Адамович.
