На День студента, 17 листопада, відбувся фінал традиційного фестивалю КВН «Осінь Політехніки-2015». Повнісінька величезна зала вболівальників, оплески, сміх – все було, як мало бути, та найбільше – традицій. Отож, ця «Осінь…» була ось така.
Впродовж ба-га-тьох років студенти-політехніки, незважаючи на зміну генерацій, темпу життя і всіляких наноможливостей, дотримуються давнього-предавнього повір’я, яке, очевидно, бережуть і переказують із покоління в покоління: кожен виступ фестивалів «Осінь Політехніки» чи «Весна Політехніки» розпочинати зі запізненням (мінімум 30 хв.). Тож, традиційно «Осінь» була пізня. Але, на щастя, втрутилася українська збірна з футболу, і якимсь дивом усі команди встигли виступити за півтори години. Вплинув футбол навіть на членів журі. Більш лаконічного аналізу та підбиття підсумків ще не чула. Всю суть суддівських виступів можна звести в три слова: «гра була рівна» (вони повторили це кілька разів). Тож треба запровадити нову традицію – узгоджувати проведення фестивалів у нашому університеті з вирішальними футбольними матчами.
Тепер – про самі конкурси. Їх було три: «фрістайл», «конкурс капітанів» та «домашнє завдання з другом». Цього разу відчувався деякий дисонанс між виступами. Команди справді були дуже різні: цілком нові, оновлені та вже з багажем перемог, які, як заведено в студентському житті (за принципом: «спершу працюєш на заліковку, а потім заліковка працює на тебе»), ставали своєрідним трампліном. І команду, яка, наче й не мала шансу потрапити у фінал, за рішенням журі «добрали» і «довели» до перемоги. Попри те, що яскраво вираженими фаворитами глядачів були цілком інші команди. Але… гра є гра і справді інколи трапляється чимало непередбачуваного.
До слова, про це ще довго сперечалися студенти в соцмережах: «Одній мені здається, що перемога «Бетону» не заслужена? «Красота» і архітектори були на голову вище»; «Показовим був другий конкурс, де капітан «Бетону» просто показав весь свій гумор…».
Та чи достатньо одного епізоду для перемоги і чи запорука успіху «плоский гумор» і з «плоскою» акторською грою? Хоча, справді, козир команди-переможця – імпровізація. Тож, якщо мрієте перемогти, – імпровізуйте і якомога більше. Тоді можете не надто готуватися до виступів.
Хоч було чимало й доброго. Цього разу техніка майже не підводила (мікрофони не замовкали, хоч трохи затиналися), з-за куліс не було видно сцен перевдягання команд і навіть (!) не було чути жодного емоційного вигуку «загальнозрозумілими» виразами. Це справді успіх, передовсім організаторів.
Отож, підсумки фінальних змагань:
- «Бетон» (ІБІД) – 15,0
- «Красота» (ІГСН) – 14,2
- «Несучі конструкції» (ІАРХ) – 13,0
- «Свої» (ІХХТ) – 12,8
- «Львівські плюс одна» (ІКТА) – 12,6
- «Зупинка Львівська політехніка» (ІНПП) – 11,4
