Професор Зіновій Стоцько багато років очолював Інститут інженерної механіки та транспорту. Нині, коли ці обов’язки передав молодому колезі, має можливість більше уваги приділити кафедрі проектування та експлуатації машин, якою теж керує вже чимало літ.
Розробки є, та нема кому впроваджувати їх у виробництво
Отой запал, постійна потреба бути на вістрі життя, не дають йому і нині жити спокійно. І хоча левову частку часу займає організаційна робота на кафедрі, та життєва потреба дбати про наукові здобутки кафедри, незважаючи на дуже непростий час у суспільстві, а тим паче в науці, змушує його рухатися вперед та спонукає до такого темпу і його колег.
На кафедрі проектування та експлуатації машин працюють над науковими розробками індивідуально чи разом із колегами. Так, нещодавно виконали госпдоговірну роботу для приватного підприємства на Львівщині, пов’язану з виробництвом енергоощадних технологій, зокрема альтернативного палива. Добрі стосунки мають із заводом «Електронпобутприлад», для якого спроектували і виготовили мотор-редуктор.
На жаль, вважає очільник кафедри, працюючи над темами для приватних підприємств, змушені обмежуватися конструкторськими розробками, бо є труднощі з виробничою базою: бракує фахівців і робітників, які б їх втілювали, зокрема у металі.
– Зіновію Антоновичу, Ваші науковці «творять» лише на замовлення?
– Коли йдеться про проектно-конструкторські розробки, то спочатку вивчаємо проблеми виробництва, потім допомагаємо йому їх розв’язати. Такі розробки є «живі», цікаві. В коридорі нашої кафедри є дуже багато світлин, на яких зображені машини, що ми спроектували, виготовили в себе і впровадили у виробництво. Та це радше приємна історія. На жаль, нині ми самі змушені шукати замовника (багато фірм використовують зарубіжні технології й обладнання), а от колись вони шукали нас.
За комплексними тематиками – майбутнє
– Нині дуже актуально розвивати комплексні теми, – говорить Зіновій Антонович. – І ми це активно використовуємо, адже кожна кафедра має чимало цікавих ідей, які самотужки не завжди може вирішити. Зокрема, ми об’єдналися для спільних наукових розробок – удосконалення суперконденсаторів і їх впровадження у промисловість з кафедрою прикладної фізики і наноматеріалознавства (завідувач кафедри професор Іван Григорчак). Акумулятори разом із суперкондесаторами дають дуже позитивний ефект, тому ми хотіли б, щоб промисловці залучали до цієї роботи нашу науку, щоб ми мали нарешті своє, українське, виробництво суперконденсаторів.
Зараз думаємо над впровадженням наших спільних доробків. Мали велику надію на «Електронтранс» – спільне українсько-німецьке підприємство концерну «Електрон», адже їм дуже потрібні накопичувачі електроенергії. Однак їх проектування та виготовлення наразі залишається на рівні розмов, бо українським виробникам через фінансові проблеми нині дешевше купувати китайські. Та ми не втрачаємо надії і далі шукаємо тих, хто втілив би наші розробки в життя. Ми готові робити серйозні речі, бо є потужний науковий потенціал. Маю надію, що, об’єднавшись з фізиками і хіміками, зможемо створювати конкурентоспроможні технології. До слова, у Політехніці багато кафедр мають цікаві, оригінальні розробки, які, на жаль, через брак фінансування залишаються на папері і їх не можна довести до впровадження.
«Горизонт-2020» дає надію
Нині на кафедрі обирають тематику для участі у міжнародній програмі «Горизонт-2020», шукають потужних зарубіжних партнерів. Одним із них є Жешівська політехніка, для якої нещодавно виконали солідне замовлення.
– Завдяки співпраці із Жешівською політехнікою вдалося вийти на польських бізнесменів, побувати на їхніх підприємствах, – продовжує мій співрозмовник. – Вони також зацікавлені у нашій співпраці, справа йде до підписання госпдоговорів, хоча це, зазвичай, тривалий процес. Приємно, що коло таких людей постійно розширюється. Наші викладачі теж постійно бувають на виробництві, шукають потенційних інвесторів. Мусимо дбати про зв’язок науки з виробництвом, інакше перетворимося на звичайну школу.
– Що плануєте на найближчий час?
– Співпрацюватимемо й надалі із Жешівською політехнікою. Плануємо розгорнути тісніші контакти з підприємствами Львівщини. Підтримуємо зв’язок з українсько-польським товариством, яке допомагає шукати замовників у Польщі, зокрема й серед підприємств оборонної промисловості. Дуже ціную такі контакти. Часто буваю на різних підприємствах, намагаюся й далі розширювати коло своїх потенційних замовників, серед яких – і приватні підприємці. І, звичайно, мрію про той час, коли наука буде гідно пошанована на своїй батьківщині.