Товариство «Просвіта» Львівської політехніки вже вкотре долучилося до підтримки поранених бійців. Цього разу допомогу приурочили до Дня захисника України. Просвітяни оплатили дві процедури (на загальну суму – 15 000 грн.) для пораненого в серпні минулого року під Жданівкою (Донеччина) старшого лейтенанта Віктора Легкодуха.
– Ми довго радилися, що зробити і вирішили, щоб не розпорошувати ту невеличку суму добровільних пожертв, яка залишилася, – оплатити досить коштовні процедури для пораненого старшого лейтенанта Віктора Легкодуха. Під час мінометного обстрілу він отримав мінно-вибухову травму хребта, яка прикувала його до інвалідного візка. Це велика справа – подарувати людині шанс знову ходити. Про цього хлопця нам розповіли в реабілітаційному відділенні Львівського військового госпіталю. І саме зараз підійшов час для цих процедур, – розповіла заступник очільника Товариства «Просвіта» Політехніки Надія Любомудрова.
– Я був кадровим офіцером 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади. Коли почалися воєнні дії, був наказ і я пішов воювати. В нас є люди, готові обстоювати незалежність, жертвувати життям, здоров’ям. Зараз наша країна тримається на добровольцях. Але армія мусить бути контрактна, щоб військові конфлікти вирішували досвідчені військові, – каже Віктор Легкодух. – Наша армія зараз сильно зміцніла завдяки волонтерам і звичайним людям, які допомагали всім, чим могли.
Хлопець переконаний у нашій перемозі:
– Ми на своїй землі, ми – вдома, а вони прийшли непрохано сюди. В них така ж техніка, що й у нас, такі ж солдати. Але вони взагалі не розуміли, за чим сюди йшли, їх просто послали як гарматне м’ясо. Ми знаємо, за що стоїмо: за свою землю, за Батьківщину, за сім’ї, рідних і близьких, – наголосив військовий.
Зараз, окрім рідних і друзів, Віктора підтримує кохана дівчина Галина Гавриляк, з якою познайомився в госпіталі вже після поранення.
– Ми познайомилися випадково. Коли Віктор мав їхати на обстеження в Польщу, мене попросили забрати документи для оформлення візи. Спершу почали просто спілкуватися, а вже невдовзі закохалися. Він дуже життєрадісна людина. Навіть своє поранення сприймає, як ще один бар’єр, який мусить подолати. Він впевнений, що ходитиме, – додала Галина.