Про це з упевненістю каже президентська стипендіатка Юлія Лопушанська, четвертокурсниця Львівського техніко-економічного коледжу, яка опановує монтаж, обслуговування і устаткування систем газопостачання.
Спадковий фах
Нам якось звично, коли дівчина вирішує стати вчителем, лікарем, юристом, економістом, зрештою, інженером. Проте зустрічаємо щораз більше представниць жіноцтва, які вподобають професії, ще донедавна більше притаманні хлопцям, наприклад, айтівця.
Коли я йшла на зустріч з Юлею Лопушанською, то аж ніяк не очікувала, що дівчина – майбутній газівник. Проте три роки тому для 15-річної школярки такий вибір був закономірний:
– Родом я зі села Лопушанка Хомина Старосамбірського району. Після закінчення дев’ятирічки не хотілося продовжувати навчання в сусідньому селі, тому поїхала до Львова вступати до коледжу. Та й бачила перевагу в тому, що в коледжі можна не лише здобути середню освіту, а й отримати певну професію. З вибором не вагалася. Моя старша сестра вчилася в Техніко-економічному коледжі на газівника. Чула від неї добрі відгуки про коледж, про викладачів. Наш тато – газотехнічний інспектор, тому ми вже мали уявлення про професію, яку обирали.
Юля успішно склала вступні іспити, стала студенткою і відразу поринула в навчання.
Те, що любиш, дається неважко
Ще в школі найулюбленішими предметами Юлі була математика, фізика, хімія. Гуманітарієм себе не бачила. У коледжі їй найбільше подобаються предмети, пов’язані з технікою: геодезія, газові мережі, опалення, проектування, креслення. Каже, що на парах ніколи не нудьгувала і не нудьгує, адже викладачі подають матеріал жваво та цікаво. Безболісно адаптуватися до навчання в коледжі допомагала та позитивна атмосфера, яка відразу склалася між однокурсниками (до слова, у групі Юлі навчається 21 хлопець та ще дві дівчини). Навіть із перших днів не довелося сумувати за школою, яку закінчила.
– Тому й закономірно, що предмети мені легко даються, – пояснює дівчина. – У школі я вчилася на відмінно. І в коледжіце роблю без особливих зусиль. На виконання домашніх завдань не витрачаю надто багато часу. А ще я помітила, що після виробничої практики на Львівгазі конспект почала запам’ятовувати значно швидше, адже вже маю уявлення про те, що подає викладач.
Свій майбутній фах Юля вважає актуальним і перспективним. На її думку, газова галузь в Україні потребує великих змін, тут є над чим працювати, є що модернізовувати і вдосконалювати, тому, відповідно, потрібні нові молоді кадри, люди нового мислення, які матимуть цікаві ідеї. І це все припаде на нове покоління.
– Себе як майбутнього фахівця я бачу в тому, що щось удосконалюватиму, робитиму нове, – розмірковує Юля Лопушанська.
Стипендія як нагорода за успішне навчання
Моя співрозмовниця не обмежується лише виконанням домашніх завдань. У коледжі вона активно долучається до предметних олімпіад, зокрема з інформатики, математики, вищої математики, української мови. На другому курсі виборола четверте місце на Всеукраїнській олімпіаді з української мови, торік – друге в області з інформатики. А після того як на обласному етапі конкурсу знавців української мови ім. П. Яцика Юля Лопушанська виборола перше місце, дирекція коледжу рекомендувала її на президентську стипендію. У першому півріччі попереднього навчального року дівчина отримувала її у розмірі 1200 грн. а поза тим завжди складала сесії на підвищену стипендію.
Чи важко постійно бути відмінницею? Юля вважає, що ні, було б лише бажання. Зрештою, з часом це стає своєрідною залежністю від того, щоб вчитися, набувати нових знань, щось хотіти вдосконалити. Коли вже є напрацювання, то не так важко підтримувати високий рівень.
Багато хто з друзів дивується Юлі, як вона може бути таким заглибленим технарем.
– Нічого дивного немає, – каже дівчина. – Є багато жінок, які розвивають технічну галузь, впливають на її розвиток, і не лише в Україні.
Під час навчання студентка вже здобула другий розряд слюсаря. У лютому наступного року Юля завершить навчання. Шукатиме роботу за фахом та вступатиме на заочне навчання за спеціальністю «теплогазопостачання і вентиляція» до Львівської політехніки або до Київського національного університету будівництва та архітектури.
– У 18 років уже хочеться бути фінансово незалежною від батьків, які досі мене утримували, але й вчитися також треба. Зрештою, мій фах потребуватиме постійного вдосконалення, – пояснює своє рішення моя співрозмовниця.
Однак Юля не обмежує себе лише вивченням систем газопостачання. У вільний час любить малювати, читати сучасну українську літературу та класику. А ще вона цікавиться кінологією, змалку любить собак, удома має їх аж троє. Дівчина має ще одну мрію – у майбутньому створити кінологічний центр.