У вересні випускники факультету автоматики Львівської політехніки вкотре зустрілися коло сходів головного корпусу, де колись цвіла агава. З часу їхнього випуску минуло 50 літ…
Почалося все з того, що по закінченні інституту Василь Валько і В’ячеслав Дідікаєв за скеруванням три роки працювали в Астрахані. Через тугу за домом Василь часто писав листи своїм однокурсникам, але ті відповідали лишень зрідка. Справі зарадив В’ячеслав: він написав великого листа, розрізав його і розіслав адресатам, мовляв, зустрінемося і прочитаємо, про що в ньому йдеться. Так вперше змусили всіх зустрітися.
– Ми довго йшли до цього урочистого моменту, – говорить Василь Валько. – На жаль, приїхало наполовину менше людей з Бреста, Вінниці, Києва, Тернополя, Львова і області. З трьох груп зібралося лише 26 осіб (в кожній було близько 30 студентів). Раділи, що могли ще зустрітися. Відвідали Актову залу головного корпусу, поділилися спогадами про роки навчання, колишні здобутки і колег, яких уже не було з нами, побували на Янівському і Личаківському цвинтарях, де спочивають наші товариші. Тепер, за бажанням, зустрічатимемося щороку малими групами, адже роки беруть своє.
