Молоді науковці кафедри історії України та етнокомунікацій ІГСН гуртуються навколо очільника Ради молодих учених, старшого викладача Ярослава Лисейка. Досліджуючи різні аспекти української історії, вони також активно працюють на імідж університету.
Перемагають допитливі і впевнені
– Головне спрямування наукової діяльності кафедри – наукові дослідження з проблем історії та культури України, теорії та практики музейної роботи, пам’яткоохоронної діяльності, а також продовжуємо наукову школу з вивчення визвольної боротьби українського народу 1917 – 1921 років, яку започаткував колишній директор інституту, нині покійний Леонтій Дещинський. Хоча давно вже нема на кафедрі спеціалізованої ради із захисту дисертацій з історії України, але традиції, закладені відомим науковцем, збереглися, – розповідає Ярослав Лисейко.
Завдяки Болонському процесу, молодь може підвищувати свою кваліфікацію, освіту, писати наукову роботу в університетах Європи чи світу. Перемагають, звичайно, ті, хто добре знає англійську мову, має цікаву тему для досліджень, знає як їх реалізувати, впевнений у своїй правоті. Відрадно, що молодь нарешті зрозуміла: про свою долю треба дбати самому, тому шукає різні закордонні гранти для здійснення задуманого. Так, асистент кафедри Сергій Конюхов знайшов собі грант на стажування у Німеччині. Він вивчає повстанський рух на Жовківщині під час Другої світової війни. Йому ще пощастило поспілкуватися з учасниками тих буремних подій. З їхніх слів пробує розібратися, що ж тоді насправді відбувалося. На тему національно-визвольної боротьби 1917 – 1921 років невдовзі захищатиме дисертацію здобувач Наталя Панас.
– На засіданнях Ради молодих учених університету, – каже Ярослав Лисейко, – бачимо вмотивованість молодих людей, їхнє бажання сказати своє слово в науці.
Сам очільник Ради захоплюється генеалогічними дослідженнями. Починав з вивчення шляхти XV – XVII століть на Західній Україні і розгорнув свої пошуки вже у докторській дисертації, яку готує до захисту.
Нещодавно успішно захистила кандидатську дисертацію з розвитку гутництва на західноукраїнських землях асистент Юлія Курдина. Нині вона вже й сама читає лекції студентам. Асистент Наталя Панас досконало вивчила біографію офіцера російської армії Олександра Греківа (Грекова), який, перейшовши до лав українського війська, став генерал-хорунжим Армії УНР, начальним командантом УГА.
– Цього року на Форумі видавців доцент Іван Хома презентував книжку про Євгена Коновальця, – каже мій співрозмовник. – Зараз є великий попит на історичну літературу: люди нарешті зрозуміли, що треба добре орієнтуватися у своєму вчорашньому, інакше їхнім сьогоднішнім будуть вміло маніпулювати. Наші науковці взяли активну участь у дослідженні проблематики історії Львівської політехніки. Основне досягнення – публікація матеріалів «Львівська політехніка у пресі (1844 – 1900)». Ми вже розробляємо курс «Історія Львівської політехніки». Ці статті цікаві, різноманітні, мають публіцистичний характер. Крім цього, газетна публікація передає дух, атмосферу Політехніки того часу.
Науковців готують з першого курсу
З початком навчального року вже з першого курсу студентів долучають до підготовки і участі в конференціях з проблем історії України, культури, охорони і збереження культурної спадщини. Це одна з перших можливостей підготувати доповідь, презентацію, виступити з нею, захистити свої тези, подискутувати.
Працює на кафедрі й дискусійний клуб, у рамках якого вже проведено чимало заходів саме у форматі дискусій, адже, на думку керівника клубу Ярослава Лисейка «так ми змушуємо студентів мислити, вивчати й осмислювати ситуацію в країні, виробляти власну точку зору і її обстоювати». Для дискусій обирають і провокативні проблеми, на зразок «Чи потрібен Донбас Україні?», які, зазвичай, проходять у серйозних словесних баталіях.
На кафедрі вчиться талановита молодь, яка вже має свої певні уподобання, цікавиться ними, досліджує, отримує результати. Так студентка п’ятого курсу Тетяна Хитра планує працювати в Червоногородському замку на Тернопільщині. Вона цікавилася ним уже з першого курсу, зібрала багатий матеріал, має певні напрацювання, з якими збирається виступити на міжнародній конференції.
На думку очільника молодих науковців «добре, коли студенти беруть участь у «дорослих» наукових заходах». На жаль, тих, хто хоче займатися наукою не так уже й багато, зате із вмотивованими студентами викладачі працюють залюбки, підштовхують їх до поглиблення наукових досліджень і розробок.