Інтерпретація вибраних творів з Франкової збірки «З вершин і низин» – частина наукової діяльності, яку письменник, літературознавець Віктор Неборак тепер провадить в Інституті Івана Франка НАН України. Автор поділився враженнями від неї на презентації свого видання в студентській бібліотеці Політехніки.
Книжка «Іван Франко: вершини і низини (інтерпретації вибраних віршів, циклів і поем зі збірки «З вершин і низин»)» Віктора Неборака вийшла до Форуму видавців у Видавництві Львівської політехніки. На 222-х сторінках – докладна філологічна аналітика. В полі зору опинилися образна й композиційна системи, символічність як багато разів інтерпретованих творів «Гімн» і «Каменярі», так і майже неінтерпретованих «Ботокуди» та «Жидівські мелодії».
Віктор Неборак розповів, що в реалі сприяло появі образу каменярів, які лупають скалу, – вночі біля будинку, в якому жив Франко, майстри клали бруківку. А ось «Вічний революціонер», який відкриває друге видання збірки, виданої за кошт дружини, – це, на його думку, вірш про бунтівного Люцифера, бо хто ж інакше, як не Люцифер є «дух, що тіло рве до бою».
Мало знаний твір «Ботокуди» – злісна антигалицька поема, яку Драгоманов радив Франкові не друкувати. І, на жаль, поема залишається актуальною – якби її продекламував, скажімо, актор Максимович, то, переконаний Неборак, дехто зі сучасних священиків впізнав би себе…
У віршах, за спостереженням дослідника, Франко депресивний, у його текстах є багато танатичного. Він писав поезію і від серця, і від розуму. Але, окрім художніх і публіцистичних текстів, Франко, щоб вижити, мусів писати і некрологи, й редагувати.