За даними ООН і Всесвітньої організації охорони здоров’я нині у світі 10% населення – це люди з особливими потребами. Автор пам’ятає перші повоєнні роки, коли міста були переповнені інвалідами війни. Багато хто не, маючи двох ніг, пересувався на такій собі дошці з коліщатами-підшипниками, відштовхуючись від землі дерев’яними брусками. Держава-переможниця у війні не вельми переймалася проблемами інвалідів і ніколи не була до них гуманною. Запускали у космос ракети і водночас не спромоглися зробити для цих людей зручні протези та візочки.
Та й зараз не скрізь виявляють належну турботу про людей з особливими потребами. На жаль, війна на Сході України суттєво додала кількість людей, понівечених агресором. Щодо ставлення до людей з особливими потребами нам за приклад можуть слугувати розвинені країни Європи, зокрема Німеччина, а із заокеанських країн – насамперед Канада.
Днями у Національному університеті «Львівська політехніка» відбулося засідання «круглого столу» з проблем інклюзивної освіти, зокрема у вищій школі. У ньому взяли участь викладачі й науковці кафедри соціології та соціальної роботи Університету, яку очолює доктор політичних наук Лариса Климанська, представники інших регіонів України, а також група викладачів з університету німецького міста Вюрцбург, з яким Львівська політехніка налагодила плідну співпрацю, зокрема й в інклюзивній освіті, адаптації людей з особливими потреба до повноцінного життя. Очолював німецьку делегацію керівник Спортивного центру доктор Олаф Хус.
У Вюрцбурзькому університеті роблять акцент на фізкультуру і спорт серед людей з особливими потребами. Коли група викладачів і студентів Львівської політехніки перебувала тут із візитом, вони пробували поставити себе на місце таких людей, скажімо, бігати із зав’язаними очима, грати у баскетбол на інвалідному візочку.
До речі, наш університет щодо інклюзивної освіти і доступності підтримує також контакти з науковцями університету провінції Манітоба (Канада). Керівник Міжнародного центру професійного партнерства «Інтеграція» Ніна Гайдук свого часу була випускницею магістерської програми Манітобського університету. Вона також стажувалася у Великобританії, США, знайомилася з досвідом соціальної роботи у Німеччині. Старший викладач кафедри Іванна Багрій кілька місяців стажувалася в університеті Манітоба. Тема її кандидатської дисертації – «Професійна підготовка майбутніх трудо-терапевтів в університетах Канади».
Вступним словом «круглий стіл» відкрив проректор з науково-педагогічної роботи Львівської політехніки Роман Корж. Привітавши учасників, він, зокрема, відзначив, що кілька років тому наш університет повернувся обличчям до проблематики навчання й адаптації у суспільстві людей з особливим потребами. Почалося практичне здійснення програми «Інклюзія шляхом освіти і спорту». Ректор Львівської політехніки професор Юрій Бобало поставив перед усім колективом завдання: «Кожна дитина, яка може і хоче вчитися, незалежно від її фізичного стану, повинна отримати змогу стати студентом і отримувати повноцінну якісну освіту».
Почали з обладнання пандусів, далі був ремонт аудиторій, відповідне облаштування туалетів. Це тільки перший етап. В Університеті знають, що робити, й послідовно виконують накреслені заходи.
Ніна Гайдук презентувала напрацювання колективу кафедри соціології та соціальної роботи у сфері інклюзивної освіти. Вона зазначила, що головним здобутком є налагодження мережі партнерської співпраці на національному та міжнародному рівнях: «Німці шукали партнерів і знайшли, – сказала промовець. – Вони побачили у нас рівних собі... Головним нашим ресурсом у розгортанні соціальної роботи є наші студенти і випускники».
Значну увагу приділяє цій шляхетній справі й директор Інституту гуманітарних та соціальних наук Львівської політехніки професор Ярина Турчин.
Своїм баченням означеної проблематики поділилися доктор педагогічних наук Антоніна Міненок із Чернігівського національного педагогічного університету та доктор педагогічних наук Галина Воскобойнікова з Київського міжнародного університету, яка говорила не лише про створення сприятливих умов для навчання людей з особливими потребами, а й можливість відкриття у них різнобічних талантів – природничих, технічних, мистецьких.
Керівник німецької делегації доктор Олаф Хус відзначив, що львівські політехніки зуміли за короткий час напрацювати чималий багаж – теоретичний, методичний і практичний. Професор Манітобського університету Морін Флягд сказала, що канадці готові надати львів’янам всебічну допомогу, зокрема щодо організації центру доступності до освіти.
