Триває фестиваль «Весна Політехніки». Минулого тижня свою творчу майстерність демонстрували телерадіотехніки, хіміки і гуманітарії.
Політехніка розшукує супергероїв
Минув черговий дощовий львівський вечір. Зазвичай за такої погоди хочеться грітися філіжанкою кави, але 12 квітня «Весна Політехніки» подарувала нам ще один теплий, яскравий і надихаючий виступ від Інституту телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки. Студенти показали історію людини, яка захотіла бути супергероєм, а врешті сама стала на півгодини рятівником від весняної нудьги для всіх присутніх.
Чи бувало в тебе таке, що всі відмовлялися вірити в твою мрію? Думаю, що так, адже маленьких амбітних мрійників-космонавтів або мрійниць-балерин доросле життя часто перетворює на інженерів та касирів. Але іноді потрібно тільки трішечки підтримки.
Так сталося і в житті головного героя. Батьки і кохана дівчина відмовляли його від мрії – стати гітаристом, намагаючись змусити працювати в офісі. Часто ми чуємо від близьких, що «спочатку треба отримати гідну освіту і влаштуватися на нормальну роботу», але що робити, коли всі пункти плану виконано, а ти все одно розумієш, що це не твоє? Саме тут, як ніколи, знадобиться дружнє плече. На щастя хлопця, в його житті знайшлася людина, яка підтримала та повірила в його здібності. І одразу ж буквально з неба впала пропозиція грати у справжньому музичному гурті.
Варто зауважити, що минулорічні переможці відповідально поставилися до виступу: свою головну ідею вони вдало підкріпили музичними і танцювальними номерами талановитих дівчат і хлопців, яким зала аплодувала стоячи.
Тож ти все ще не віриш, що таке може статися з тобою? Весна, особливо «Весна Політехніки», надихає на нові звершення, а ІТРЕ закликає тебе просто зараз роззирнутися навколо! А раптом десь поряд і на тебе полює супергерой?
На сцені – «Сини Брайтона»
Середину минулого тижня увінчала успішна вистава хіміків. Попри те, що виступ розпочався на годину пізніше, студентам удалося реалізувати свій творчий задум. О пів на сьому (прогнозований час початку вистави) до зали починають заходити глядачі. Але наші актори – у розпалі репетиції. Спершу наче нікого не помічають, а за кілька хвилин поспіхом просять присутніх вийти на півгодинну прогулянку. Репетиція затягується. Раптом Дмитро Балита (як виявилося, головний герой вистави) сильним горланням у мікрофон приводить усіх до тями: «Якщо ми за 5 хвилин не розпочнемо, то наступного року до нас ніхто не прийде!» О 19.30 розпочинається півгодинне дійство.
Актори-аматори з’являються на сцені не традиційно з-за куліс, а виходять із зали. Тим часом головний герой – містер Вайт Молодший – акцентує присутнім, що у виставі йтиметься про 20-ті роки 20-го століття у невеликому містечку Брайтон на півдні Англії. Брайтон всіяний брутальністю та жорстокістю двох банд. Це колишні вояки, які тепер збираються на з’ясування стосунків, влаштовують жорстокі розбори і порахунки. У Брайтоні панує зверхність і зневага. «Як далі з цим жити?» – ставить запитання головний герой і шукає відповіді. Кожен ці проблеми і пошуки відповідей трактує по-своєму. Дві родини збираються у покинутому маєтку і готові до бою. Зрештою, хтось перемагає. Переможці пишуть історію. А з усього напрошуються два висновки: щоб завершити війну, треба знати, з чого вона почалася; кожен конфлікт можна вирішити мирно.
Журі конкурсу відзначило хорошу акторську роботу, злагоджену масовку, антураж, організаційну підготовку. Дію вистави посилили звуки акордеона і цимбал, народна пісня про нелегку долю наймита, а також вдало добрані декорації. Весь свій запал актори вдало несли до фіналу, який завершився оваціями глядачів.
Видовищний кодекс честі пірата
Студенти ІГСН не відійшли від поганої традиції своїх попередників відшліфовувати артистичні недоробки перед самим виступом і через те затримувати його на годину. Зрештою, навіть коли вже глядачам було дозволено зайняти місця, п’ять хвилин тривала інтрига, коли ж розсунуть куліси. Нагнітання емоцій відбувалося під шум хвиль і нетерплячі аплодисменти зали. В темряві. Не цілковитій, бо вкінці на колонах прокручували світлові ефекти. Ну а потім раптом почалося – балкон як корабель з піратами, схвильована глядацька зала як розбурхане море…
ІГСН для виступу задіяв простір максимально – крім балкона, звісно, основний драматично-пригодницький сюжет міні-вистави «Кодекс честі» (сценарист і режисер – Назар Домбровецький) розгортався на сцені, а ще точилися піратські бої з шаблями (постановник – Валентина Каменєва) і поза нею. Команда задала напружений, емоційний темпоритм із самого початку, зробивши акцент на яскраві образи та танці. Створила тон виступу пісня у виконанні гості з ІМФН Катерини Гладій Be a pirate, продовжив його пристрасний східний танець першокурсниці Вероніки Ольховик. Глядачів, треба сказати, це заводило – «око за око, кров за кров», для динаміки використання бубнів, стільців, вибір між дружбою і владою та грошима – тупіт ногами доповнював той драйв, що панував на сцені. Однак, як зазначив опісля голова журі Ігор Гулюк, ентузіазм до кінця виступу дещо спав, тож вражаючий початок не завершився таким же сильним фіналом. Попри те ІГСН вдалося витримати стиль і навіть розбавити виступ кумедними несподіванками – на сцену не заплановано тричі виходила зі шваброю прибиральниця.