Її чекали… Нервово ходили довгими коридорами, нетерпляче викурювали вже котру цигарку, щось дожовували-допивали і багато галасували, обговорюючи якісь внутрішні деталі – голосно, з пафосом, показуючи, що знають: вона буде і яка саме.
Врешті після майже півторагодинного очікування всіх впустили, щоб її зустріти і навіть з’явилася перша ознака – димова завіса – ось-ось і вона вийде. Очікування ще більше напружило атмосферу, в деякі моменти здавалося, що тиша, яку зненацька переривав суцільний гул притишених голосів, просто розірветься, як занадто натягнена гітарна струна. Її не було… лише трохи туману, який завжди знаменує її прихід.
Не витримуючи такого довгого очікування, присутні вирішили використати всі знані їм способи закликання: оплески, тупіт в такт, стукіт по столах, свист. Але й це не надто допомогло.
І врешті, переборовши всі перепони – деяку неналаштованість освітлення і звуку, раптово поламаний механізм, який відкриває куліси (тож величезні штори розтягували вручну), 56-річна «Весна Політехніки» викульгала на сцену. Очевидно, вік дається взнаки і, щоб бути й надалі цікавою та привабливою, потребує щораз більше часу для підготування.
Чотирнадцять інститутів Львівської політехніки представили візитки своїх виступів, намагаючись по-особливому заохотити глядачів прийти саме на їхній виступ. Основний спосіб – заінтригувати. І це справді вдалося всім без винятку. А деякі інститути вже з самого початку вразили майстерністю. Тож, думаю, навіть на відкритті можна було обрати фаворитів.
Отже, вже від 6 квітня і аж до 20 травня приходіть і насолоджуйтеся виступами своїх колег. Єдине, що… наберіться терпіння. Бо «Весна» традиційно буде пізня!
