Торік аспірант кафедри радіоелектронних пристроїв та систем Інституту телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки Андрій Гривачевський став лауреатом премії імені Ігоря Костенка, яку заснували в пам’ять про Героя України, студента-географа, журналіста, редактора Вікіпедії, активіста Євромайдану, який трагічно загинув 20 лютого 2014 року під час протистояння на вул. Інститутській у Києві.
Премія імені Героя Небесної сотні
Фундатор премії – доктор Технічного університету Дрездена Гуннар Суханек, заснував її для підтримки талановитої студентської молоді, що здобуває фах у галузі телекомунікацій, радіо- та електронної техніки, та виховання у них почуття патріотизму, відданості європейським цінностям.
– Цю премію я отримав за результатами конкурсного відбору кращої магістерської роботи з фундаментальних і прикладних досліджень та розробок, – говорить Андрій. –Загалом, я був упевнений, що переможе саме моя робота, котра стосувалася моніторингу об’єктів і сцен у видимому діапазоні і мала дотичність до наукової роботи кафедри, бо дуже скрупульозно над нею працював. Вона і справді на конкурсі посіла перше місце. За перемогу отримав сертифікат і грошову премію-стипендію від мецената, яку витратив на курси англійської мови, потреби навчального процесу і свій професійний ріст.
Директор ІТРЕ, професор Іван Прудиус теж задоволений своїм колишнім студентом, а нині сумлінним аспірантом другого року навчання:
– Андрій, працюючи з аспірантами і викладачами над держбюджетною тематикою, ще студентом мав наукові праці, які подав до публікації. Коли завершив навчання, захотів навчатися в аспірантурі, тож ми його радо підтримали. Він дуже наполегливий і це мені, як науковому керівникові, імпонує. Хлопець вчасно виконує завдання, слідкує за літературою, працює за темою, яку науковці кафедри виконують разом із Науково- дослідним та проектно-конструкторським інститутом електронної вимірювальної та обчислювальної техніки. Вона стосується підвищення ефективності систем моніторингу об’єктів і сцен. Тобто, продовжує те, над чим працював іще студентом. Вже по тому, як вчиться і веде дослідження видно, що він вчасно і на високому рівні виконає свою дисертаційну роботу, плодами якої обов’язково скористається виробництво.
До незвіданих наукових вершин
Андрій народився і виріс на Рівненщині. Середню освіту здобув у Сарнах. Завжди подобалася радіотехніка, то ж особливих роздумів у виборі вишу не було. А ставши студентом, одразу поринув у навчання. Його сумлінність побачив викладач кафедри радіоелектронних пристроїв та систем Леонід Лазько (нині доцент) і запропонував займатися науковою роботою. Він якраз підбирав собі студентів, які були б віддані науці, як і він сам. У хлопцеві тоді зумів розгледіти майбутнього науковця і крок за кроком повів його в цей дивовижний світ, запропонувавши займатися обробкою зображень систем дистанційного зондування землі.
– Я до того ніколи не займався дослідженнями, – згадує хлопець, – однак вирішив випробувати себе в цій царині. Перше враження було не найкраще: подумав, що не зможу тут себе знайти. А от мій наставник у мене вірив, і я якось непомітно втягнувся в цей процес. Згодом студентські дослідження лягли в мою магістерську дипломну роботу, а в мене з’явилося непереборне бажання працювати в команді, удосконалювати свої знання і навики. Нині знаю, що попереду буде ще чимало цікавої роботи: вона мене заворожує, притягує до себе. На жаль, почерпнути свіжу інформацію в літературі практично неможливо, хіба треба її шукати в англомовних виданнях. До всього доводиться доходити самому. Нині моїм науковим керівником є Іван Никифорович Прудиус. З ним приємно працювати, адже це – висококваліфікований спеціаліст і дуже вимогливий. Зараз трошки змінено вектор моїх досліджень: працюю над об’єднанням сигналів з різних давачів. Це значно ширший напрям наукової роботи, над яким працює кафедра за держбюджетною тематикою.
– Чи думав, що займатимешся наукою?
– Якщо відверто, то ні, але тато в дитинстві жартома називав мене «професором», коли я з ним у чомусь не погоджувався. Нині маю визначитися над чим працюватиму, адже початкова тема зачіпає багато проблем. Зараз в Україні широко розробляють безпілотні апарати для АТО, для армії, хотілося б зайнятися обробкою сигналів цих систем, бо це не лише актуально, а й дуже цікаво. Крім цього, можна побачити реальний ефект від роботи. Попередньо займався обробкою зображень для супутників, але там результати побачити складно, а безпілотний апарат можна запрограмувати, підняти його в повітря і побачити ефект від своєї роботи.