«Весна Політехніки», усілякі урочистості, концерти – актова зала І навчального корпусу університету бачила немало подій від часу його створення. Але якщо модернізувати її простір, вона зможе розширити свої функції. Як осучаснити залу, зробити комфортною для всіх, розмірковували під час міжнародного проектного семінару студенти Львівської політехніки IV–V курсів ІАРХ, а також Університету Райєрсона з Торонто (Канада), Технічного університету Дрездена (Німеччина) Придніпровської державної академії будівництва та архітектури (Дніпро).
Перший день семінару розпочався в головному корпусі Політехніки зі вступної лекції завідувача кафедри дизайну архітектурного середовища ІАРХ професора Віктора Проскурякова. Поступово всі перейшли до актової зали першого корпусу – там студенти разом із викладачами перевіряли акустику зали, параметри сцени та її наповнення, окремі інженерні мережі. Згодом студентів поділили на шість груп: п’ять – змішані, студенти з різних міст, і одна група, яка здійснювала містобудівне аналізування – студенти з кафедри урбаністики Дрезденського університету. Під керівництвом восьми викладачів вони взялися до проектування.
– Залу створювали в 60-х роках наші провідні педагоги-архітектори Андрій Рудницький і Роман Липка на чолі з професором Яном Баґенським. Вона має тисячу місць у партері й триста – на балконі, – розповідає Віктор Проскуряков. – Але час минув, і Політехніка розширилася – після першого корпусу почалося будівництво четвертого, п’ятого корпусів. Крім цього, стало приїжджати більше гостей із-за кордону, запити студентів зросли, а технологічне обладнання зали не відповідає вимогам ХХІ століття. Якщо ж запроектувати залу з різними театрально-видовищними функціями, дати їй добре освітлення, то можна її потім здавати в оренду й бути у вечірні години конкурентами провідних сцен Львова. Оновлення зали потребує комплексного підходу. До прикладу, крісла дуже старі – я їх пам’ятаю ще відтоді, як складав у тій залі вступні іспити. І хоч ішлося про оновлення тільки зали, реконструкції потребує весь корпус. У планах – перетворити незадіяні простори у простори різної студентської активності, які ввечері можуть виконувати функції гардеробів та приміщень для акторів. А також – умонтувати у сходові клітки ліфти, створити пункт медичної допомоги тощо. Є добрі попередні проекти, за якими можна визначити напрям проектування без руйнування конструктивної схеми існуючої будівлі.
Студенти разом із керівниками інтенсивно працювали над проектами впродовж п’ятьох днів. Клаузури ескізних проектів як результат своєї роботи вони презентували в навчальній аудиторії 331 головного корпусу Політехніки. Більшість студентів у своїх ідеях розглядали залу універсально – щоб вона слугувала і як лекторій, і як театральна зала, і як зала для конференцій. Для зміни її функцій вони пропонували використовувати різні технічні засоби – розсувні перегороди, підйомні платформи тощо. Доопрацьовані проекти ідей можна буде побачити на виставці в університеті восени.
Група із Дрездена, проаналізувавши розташування першого корпусу, запропонувала зробити до нього ще один вхід з боку наново спроектованої великої парадної площі університету. Вона як внутрішній двір змогла б поєднати всі корпуси, що поруч.
Під час семінару відбулося й кілька ознайомчих лекцій. Професор Шолем Долгой та професор Павло Босий із канадського університету поділилися особливостями побудови театрального простору в Північній Америці – лекція була глибокою, змістовною та інформативною. Доповнив знання студентів про технічні театральні можливості консультант із цих питань Олександр Рябенко із Запоріжжя. А колишній головний архітектор-реставратор Одеси Володимир Мещеряков провів дві відкриті лекції: присутні дізналися, як підірваний совдепією Святопреображенський храм вдалося за 20 років відновити й загалом, як, забудовуючи місто, зберегти його історичне середовище.
Після семінару всі його учасники отримали від організатора – кафедри дизайну архітектурного середовища ІАРХ – сертифікати.
– Цей корпус заслуговує, щоб там була не просто велика, а достойна зала. Однак для нас було важливо й те, щоб студенти активно взяли участь у навчальному процесі, виявили свої здібності. В Університеті Райєрсона є зали для видовищності, які перетворили на навчальні, та тепер їм хочуть повернути первісні функції. Нам запропонували зробити свої архітектурні пропозиції. Тож, можливо, буде створено делегацію до Канади з найкращих студентів і тих викладачів, які брали участь у цьому воркшопі, – підсумував результати семінару Віктор Проскуряков.
