Словами цієї чудової пісні можна описати життя кожного українця, в якого сорочка вишита червоними та чорними нитками. Любов до матері, до рідної землі, до хати, до родини, до України. Так і життя Петра Черняги було вишите нитками двох кольорів, але його любов переважала журу…
Перше враження залишалось таким великим і приємним, що після зустрічі з ним ще довго можна було згадувати добрі світлі очі, батьківську посмішку, щирий і теплий голос. А ще він дуже любив вишиванки. Інколи здалеку можна було побачити – у гарній українській вишиванці йде Петро Черняга!
Народився Петро Гервазійович 24 жовтня 1946 року у селі Кугаївці Чемеровецького району Хмельницької області в сім’ї Олени Степанівни та Гервазія Васильовича. 1964 року закінчив школу із золотою медаллю та вступив на геодезичний факультет Львівського політехнічного інституту. Навчання йому давалося легко, був кращим студентом, чудовим одногрупником, душею студентського товариства. 1969 року з відзнакою закінчив інститут за спеціальністю «Астрономогеодезія», а згодом аспірантуру при кафедрі теорії математичної обробки геодезичних вимірів. З 1973 року за скеруванням Міносвіти почав працювати викладачем у нинішньому Національному університеті водного господарства та природокористування (НУВГП) на кафедрі інженерної геодезії. 1978 року захистив кандидатську дисертацію «Визначення супутникової рефракції з урахуванням стану атмосфери» та отримав науковий ступінь кандидата технічних наук. У 1982 році йому було надано вчене звання доцента.
Він завжди був лідером. Умів згуртувати навколо себе талановитих людей. Мав багато наукових ідей. Сім років (1980 – 1987) працював заступником декана факультету проектування та будівництва гідромеліоративних систем, а 1987 року очолив кафедру інженерної геодезії. Через реформування земельних відносин та потребу у фахівцях за ініціативи П. Черняги 1992 року було відкрито спеціальність «Землевпорядкування та кадастр», а кафедру інженерної геодезії 1995 року перейменовано на кафедру землевпорядкування та геодезії. 2002 року під його керівництвом відкрито спеціальність «Геоінформаційні системи і технології», 2003-го – створено факультет землеустрою та геоінформатики, деканом якого він був упродовж шести років.
Дослідження на АЕС України та міжнародний досвід, здобутий на Європейських геофізичних з’їздах (Відень – 1997 р., Ніцца – 1998 р., Гаага – 1999 р., Польща – 1997, 1998, 1999 рр., Хорватія – 2001 р.), допомогли написати та успішно захистити докторську дисертацію на тему «Геодезичний моніторинг територій атомних станцій: теорія і практика». Петро Гервазійович опублікував понад 200 наукових та навчально-методичних праць, має один винахід та посібник з організації комплексних досліджень на геодинамічних полігонах АЕС України. Підготував 15 кандидатів та одного доктора наук, керував аспірантурою та консультував докторантів, брав участь у міжнародних конференціях та європейських геофізичних з’їздах, був членом редакційних колегій шести фахових науково-технічних збірників, Президії навчально-методичної комісії з напряму «Геодезія, картографія та землеустрій» та комісії з розробки стандартів освіти з цього напряму, експертом ВАК України, членом громадської ради Державного комітету із земельних ресурсів. Мав державні відзнаки: «Заслужений працівник освіти України», «Відмінник освіти України», «Почесний землевпорядник України», «Почесний геодезист України», «Петро Могила», «За наукові досягнення», «За заслуги в геодезії і картографії» I ступеня.
З 2009 р. Петро Гервазійович очолив кафедру картографії та геопросторового моделювання Національного університету «Львівська політехніка». Цей період, ще довго будуть згадувати працівники кафедри. Він був чудовим керівником, мудрим порадником, талановитим педагогом. Умів вдало пожартувати, усміхнутися – і легко ставало на душі. У той же час був строгим та вимогливим. Часто працівники про нього говорили з любов’ю: «Наш шеф іде». А особливо запам’яталося його ніжне ставлення до сім’ї. З якою любов’ю та повагою він говорив про свою дружину Аліну Арсентіївну, яка була для нього завжди опорою та підтримкою! Як любив він своїх доньок Уляну та Людмилу. А внуків просто обожнював!
Тяжка звістка прийшла до рідних, друзів та співробітників 12 травня 2014 року. Довго не хотілося вірити, що його більше немає.
Посмертно, у листопаді 2014 року започатковано щорічну Всеукраїнську науково-практичну конференцію: «Геодезія. Землеустрій. Природокористування: присвячується пам’яті П. Черняги» у Національному університеті водного господарства та природокористування (м. Рівне), а також відкрито меморіальну таблицю та названо аудиторію його іменем.
