Програма почесних амбасадорів Львова була започаткована два роки тому ухвалою міської влади. Завдання програми – залучення авторитетних і знаних людей міста Лева для створення позитивного іміджу Львова в Україні, Європі й усьому світі, перетворення його у діловий і науковий центр. У цьому сенсі передбачена ціла низка ділових зустрічей, наукових конференцій, симпозіумів тощо.
Серед тих, хто вже виконував цю почесну місію у 2016–2017 роках, є постаті, яких добре знає громадськість. Це, зокрема, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» Ірина Ключковська, доктор фізико-математичних наук професор Львівського національного університету імені Івана Франка Михайло Зарічний, професор психіатрії Олександр Фільц, ректор Українського католицького університету о. Богдан Прах та інші. Серед низки вимог до почесних амбасадорів, зафіксованих у відповідному положенні, – високі моральні якості цих людей та їх впізнаваність у науковому середовищі.
Цим та іншим вимогам повністю відповідає доктор архітектури, директор Інституту архітектури Львівської політехніки професор Богдан Черкес. Саме його Університет висунув на громадську посаду почесного амбасадора на 2018–2019 роки.
Богдана Степановича знаю впродовж кількох років. Це та людина, з якою можна, як кажуть, поговорити «по душах». Доступна, щира, з почуттям гумору і філософським підходом до життя. Ось деякі штрихи з його біографії. Народився він 1953 року у селі Великий Полюхів на Львівщині в родині вчителів. З першої спроби, після закінчення Перемишлянської середньої школи, де не вельми велику увагу приділяли малюнку і кресленню, не зміг вступити на архітектурний факультет Львівської політехніки. Пішов працювати робітником на спорудженні цехів Львівського автобусного заводу та видавництва «Вільна Україна». Цей штрих з біографії Богдана Степановича я не знав, а це, погодьтеся, заслуговує на повагу.
Що стосується впізнаваності у світі, без перебільшення можна сказати, що це людина світу. Не буду називати всіх його звань та титулів. Найбільше зробив Богдан Черкас для налагодження освітньої і наукової співпраці між Львівською політехнікою і Віденським технічним університетом. Починаючи з 1995 року по 20–25 студентів-архітекторів щорічно проходять стажування та воркшопінги у Відні і 10–15 викладачів бувають там.
Богдан Черкас був гостьовим професором у кількох європейських університетах. Як науковця його знають не лише у Відні та Берліні, а й у Польщі, Франції, Великобританії, Іспанії, США. Деякий час він працював у Китаї Це посилило його інтерес до філософії, зокрема до вчення Конфуція.
У науковому доробку доктора архітектури Богдана Черкеса чимало вагомих наукових праць. Та найбільш знакова – монографія «Національна ідентичність в архітектурі міста». Книга повністю перекладена німецькою мовою, окремі розділи – англійською, польською і російською.
Для того, щоб гідно представляти свою країну за кордоном, треба знати хоча б дві-три іноземні мови. «Мої робочі мови – українська, німецька, польська і російська, – наголошує новий почесний амбасадор Львова. – Англійською спілкуюся, можу виступати на конференціях. А от писати віршів англійською для своїх чотирьох онуків я наразі не можу…».
