У Львівській політехніці відбувся VII Міжнародний молодіжний науковий форум, на який з’їхалися молоді науковці з Польщі, Нідерландів, Литви, Туреччини. Серед учасників – талановиті дослідники хімії, архітектури, комп’ютерних наук…
Інтелектуальні збагачення
На цьогорічному форумі побувала Юлія Овчинникова з Донецького національного університету імені Василя Стуса, який через воєнну ситуацію на Донбасі три роки тому перемістили до Вінниці. Юлія розмовляє чудовою українською і щиро вірить, що саме молоде покоління змінить державу.
На фестивалі Юлія Овчинникова вдруге. Цей захід для неї – унікальна ініціатива, адже платформа, наближена до всіх європейських норм і стандартів, залучає цікавих прогресивних людей, які можуть передавати досвід або згодом бути партнером у науці.
– Ми взаємозбагачуємося інтелектуально, мотиваційно. Наші українські науковці мають практико-орієнтовані навички, високі знання іноземної мови, добру освіту, експертний досвід. Такі люди зроблять усе, що від них залежить, – наголошує моя співрозмовниця.
Юля – випускниця біологічного факультету ДонНУ. Студенткою здобула стипендію «Завтра UA», аспіранткою – президентську стипендію. Взялася досліджувати екологічну мережу і структурну динаміку ґрунтової ентомології в контексті техногенно напруженого регіону й антропічного впливу на групу тварин.
Три роки тому російсько-українська війна круто змінила життя Донецького університету. Багато студентів та викладачів перевелися до інших навчальних закладів, однак ініціативна група звернулася до міністра освіти з проханням перемістити університет до іншого міста.
…Так Юля Овчинникова вперше приїхала до Вінниці. Вперше і надовго. З біологічного факультету вона була практично одна, адже старше покоління професорів залишилося в Донецьку, а молодше на той час уже працевлаштувалося десь-інде. Юлія почала виконувати обов’язки завідувача кафедри зоології та екології, потім – обов’язки декана, а в науці їй довелося змінити регіон дослідження. Тепер вона вивчає екологічну мережу східного Поділля в контексті збалансованого розвитку регіону. Завдяки цьому має намір сформувати унікальну екологічну мережу, з’ясувати, яка територія потребує максимального захисту.
У переміщеному університеті
– У Вінниці спершу весь університет був на одному поверсі. Наш біологічний факультет мав лише стіл, стілець і розетку, від якої ми почергово заряджали свої ноутбуки. Університет отримав Премію свободи від Атлантичної ради, і це дало нам підтримку, адже світова спільнота повірила в нас. Тоді ми потребували цього визнання, бо ті, хто залишив у Донецьку все і переїхав, не знаючи, що їх тут чекає, розуміли, що таке патріотизм і що його треба підтверджувати ділом. Найгірше було, що на час переїзду ми мали лише одного доктора наук. Але ось ще двоє готуються до захисту. Залучаємо до співпраці молодих, самі готуємо наукові кадри. Втішно, що отримуємо резюме від науковців, які хочуть у нас працювати, – розповідає Юлія.
На сьогодні Донецький університет у Вінниці – це вже чотири корпуси і коворкінг-центр. Небайдужі науковці, серед яких і моя співрозмовниця, розробили кодекс етики та стратегію академічної доброчесності. Найвідрадніше те, що щораз більше охочих стати студентами цього університету.
Юлії як виконувачці обов’язків декана доводиться розв’язувати й побутові питання студентів та викладачів, особливо пов’язані з поселенням. Оскільки університет не має своїх гуртожитків, доводиться орендувати житлові приміщення інших установ.
– Чого найбільше потребують молоді науковці сьогодні? Які найважливіші проблеми треба розв’язувати вже і як саме?
– Максимальної підтримки держави – створювати всі умови, аби найталановитіша молодь знайшла себе в Україні, не покидала свої інституції, виїжджаючи за кордон, а відчула підтримку держави найперше на соціальному рівні – у кредитуванні житла, проектних ініціативах, стипендійному заохоченні. Повинні діяти державні цільові програми. Хочеться, щоб наші українські колеги поверталися з ґрантових стажувань, а не зголошувалися на пропозиції залишатися за кордоном, де побачили їхній потенціал. Дуже важливо – свої найкращі напрацювання імплементувати в Україні. Можна запозичити досвід польської програми, суть якої полягає у тому, щоб тих науковців, які емігрували за кордон, повертати на батьківщину, пропонуючи їм фінансову підтримку на розробку і реалізацію проектів.
Юля наголошує, що держава повинна максимально вкладати свої ресурси в науку, а молоді науковці вернуть це трикратно – своїми інтелектуальними продуктами.
