Майбутній маркетолог Устина Гладій – скрипалька камерного оркестру «Поліфонія». Дівчина також любить хоровий спів, вишивання, а нещодавно відкрила для себе мандрівки – як спосіб відпочинку й саморозвитку.
Музика – це на все життя
Ще школяркою Устина знала, що якщо вчитиметься у Львівській політехніці, то гратиме у «Поліфонії». Про колектив довідалася від старшої сестри-студентки.
– Я таки вступила до Політехніки, щоправда, аж за дев’ятим пріоритетом. Тоді я до кінця не розуміла, що таке маркетинг, колись навіть думала, що маркетологи тільки те й роблять, що намагаються впхати комусь товар. Тепер знаю, що це далеко не так і навіть бачу себе в цій професії. Однак тоді я дуже хотіла навчатися на прикладній лінгвістиці Київського університету. Та добре, що вчуся у Політехніці. Завдяки оптимально складеному розкладу маю час на улюблені справи, зокрема на заняття в «Поліфонії», – розповідає Устина.
…Дівчина взяла до рук скрипку в п’ять років. Її вчителькою була мама, викладачка Бурштинської музичної школи на Івано-Франківщині. У музиці Устина мала успіхи, брала участь у конкурсах, водночас училася танцювати, їздивши до Франківська на вокал. Попри те, не хотіла бути професійною музиканткою:
– Музика – це моє хобі. Точно знаю, що вона завжди буде зі мною в житті, – пояснює свій вибір.
Її улюблений композитор – С. Рахманінов. У телефоні досі зберігає концерт його творів дворічної давнини у виконанні японської піаністки. Дівчина не дуже захоплюється класикою, але загалом любить музику, а зокрема те, що виконує:
– На кожній репетиції дізнаюся щось нове про якісь елементи, частини твору. І це западає в душу. Тепер ми готуємося з колективом до концерту, присвяченому бароко. Раніше бароко як у музиці, так і в літературі не дуже мені імпонувало, здавалося занадто нудним. Зараз, коли граємо барокові твори, для мене нема ні складних пасажів, ні складної техніки. Ця музика починає подобатися, захоплювати.
Устині до вподоби інструментальні кавери на сучасні пісні, особливо ті, що виконує «Рококо». У певний період захопилася й важким роком, і класикою, і примітивною попсою, переглядами аніме, японськими піснями, корейською поп-музикою. Пробувала співати в ансамблі естрадної пісні «Сузір’я», але цей колектив їй не підійшов:
– Це не моє, – пояснює. – Для мене може бути або хор, або я взагалі не співаю. Мій стиль співу – академічний. Хотіла співати у «Гаудеамусі», але там репетиції у той самий час, що в «Поліфонії».
Вишивання, подорожі, читання
Устина Гладій має й інші цікаві заняття. Школяркою вишила собі сорочку, тепер вишиває весільний рушник.
– Вишиття дуже захоплює – за цим заняттям може непомітно день минути. Я начиталася багато про народні традиції, про значення кожного символа і коли обирала взірець до рушника, зважала на це. Взагалі ідея вишити хрестиком рушник виникла спонтанно. До цього підштовхнула мама, коли запропонувала зайнятися ще чимось, щоб не деградувати.
Устина також є молодою просвітянкою в Бурштині, влітку організовує і проводить табори для дітей. Вільний час використовує з користю – ходить на цікаві заходи, зокрема виставки, коли є кошти, то й на концерти. Однак зізнається, що буває ліньки змусити себе піти туди, куди так хочеться, скажімо, на відкриття виставки. Самостійно займається спортом.
Нещодавно дівчина відкрила для себе мандрівки. Побачила, що це цікаво й пізнавально. Побувала в Києві та в Бакоті (Хмельниччина), мала кілька поїздок до Польщі – творчі з «Поліфонією» і на світові дні молоді та з християнським табором «Сарепта».
– Ну а своє 20-річчя наприкінці листопада хочу зустріти у Празі. Це в нашій сім’ї вже складається така традиція: мама свої 20 років святкувала в Румунії, сестра – у США, де була на Work and Tavel, а я також задумала з друзями податися за кордон.
Устина любить ходити в гори, її не лякають намети, комарі та відсутність комфорту.
У вільний час читає й переглядає гарні фільми:
– Я не люблю дурне. І кіно, і книжка для мене повинні бути зі змістом. Мене не влаштовує комедія з дурними жартами, натомість із задоволенням перегляну історичну драму, де є про що подумати. Не вважаю себе книгоманом, але читаю, і якщо мене захопить книжка, то куплю і другу, і третю цього автора. Якщо ж читання не піде, то роблю перерву на деякий час. Із останніх книжок, що мене захопили, – це «Шпигунка» П. Коельо і трилогія «Биті Є» Люко Дашвар.
На традиційне запитання про мрії Устина відповідає:
– Я не маю мрій, але маю мету. Я християнка, тому моя мета – бути з Богом – тепер і потім, після смерті. Хочу бути корисною тут, щоб потім бути з Ним. Тому всі мої мрії, якщо можна так сказати, переплітаються з моїм щасливим життям. У житті з Богом удається все здійснювати.
