Цьогоріч Політехніка прийняла величезну кількість обдарованих вступників. Проте у списку новоспечених першокурсників є той, хто заслуговує на особливу увагу – це Микола Морозов, студент Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій. Юнак увійшов до дев’ятки цьогорічних українських випускників та п’ятірки випускників Львівщини, які склали два предмети ЗНО на 200 балів. Хлопець навчався у Львівському фізико-математичному ліцеї, до складання ЗНО готувався самостійно, без допомоги репетиторів. Такі високі бали отримав із математики й англійської мови.
Микола обрав спеціальність «Інженерія програмного забезпечення». Незважаючи на те, що з такими результатами можна було вступити до будь-якого українського вишу, він залишився вірним своїй дитячій мрії – стати програмістом, і обрав Львівську політехніку.
– Як і всіх дітей, мене цікавили комп’ютерні ігри та розроблювання їх, але я розумів, що для цього потрібна велика талановита команда, тому зосереджувався на чомусь простішому: алгоритмах опрацювання даних, створенні прототипів математиків у багатовимірному просторі. Щодо останнього я навіть консультувався зі своїм учителем математики. Над усім цим я почав працювати від чотирнадцяти років. Дуже хочу вивчити німецьку мову і здобути потрібні знання, щоб отримати можливість працювати за кордоном або й створити там свою компанію, – розповідає Микола.
Любов до навчання хлопцеві прищепили батьки: батько вчився дуже добре, а мама взагалі була золотою медалісткою. Проте студент зізнається, що такі хороші результати ЗНО – важка праця:
– У нашому ліцеї нахил зроблено, відповідно до назви, на фізику й математику. Учителі цих предметів усіляко намагалися нам допомагати в підготовці, а інші дисципліни, зокрема англійську, яку я склав на 200 балів, доводилося «тягнути» самотужки. Але навчатися, дізнаватися щось нове я люблю, до того ж економічне становище нашої країни закликає здобувати знання і відкривати для себе нові горизонти. У школі я був, так би мовити, «цапом-відбувайлом»: деякі предмети природно мені дуже добре давалися, відповідно, на такому ж рівні я старався вивчати й інші, обов’язково виконував усі домашні завдання, чемно ходив на олімпіади, на які мене відсилали вчителі. Багато моїх однокласників прогулювали уроки, приходили неготовими, а я так не міг – мені вчителі просто не дозволили б так зробити. Звичайно, цей шлях не був легким, бо приблизно від восьмирічного віку почалося моє знайомство з несправедливістю: бувало, олімпіадні завдання знаходили «таємний вихід» і завчасу потрапляли до рук усіляких «привілейованих» учнів. Унаслідок цього моя багатомісячна праця, замість якої можна було б гуляти з друзями, а не сидіти за підручниками, ішла нанівець.
Починати готуватися до ЗНО Микола радить хоча б за рік до складання, час на студіювання всіх предметів – ділити рівномірно – причину пояснює на прикладі власного досвіду:
– У знаннях із фізики я був упевнений, бо ходив на різні олімпіади, а за англійську переживав, тому присвячував їй більше часу. Як наслідок: з англійської отримав 200 балів, а з фізики – 193. Звісно, це хороший результат, але знаю, що могло бути й краще.
Було очікувано, що найбільше хобі Миколи – програмування. Окрім цього, юнак любить читати енциклопедії, подорожувати, цікавиться спортом, захоплюється настільним тенісом, зокрема відвідує різні львівські заклади, у яких такі ж любителі, як і він, можуть пограти у своє задоволення. Хлопець обожнює наукову фантастику, творчість Айзека Азімова та інших авторів, спеціалізованих на цій тематиці, каже, що саме вона дала йому поштовх до бажання пізнавати нове.
Свого першого дня в університеті Микола ділиться враженнями про Політехніку:
– Оскільки я часто брав участь в олімпіадах, які відбувались у стінах університетів, то можу сказати, що порівнянно з іншими вишами Політехніка мені подобається своєю організованістю – немає біганини, усе проконтрольовано, викладачі всіляко допомагають учням і їхнім батькам.
Про свого однокласника, а тепер уже й одногрупника «Аудиторії» розповів хороший друг і, за цікавим збігом, однофамільник Миколи – Володимир Морозов:
– Микола дуже розумний хлопчина. Він зовсім не відповідає стереотипові про те, що розумні хлопці обов’язково нудні: навпаки, він веселий, має почуття гумору, знає багато жартів, захоплюється аніме – багато чим цікавиться, окрім навчання. Із ним завжди можна порадитися, бо він знає все (сміється), а якщо й не все, то дуже багато, тому з ним цікаво. Він простий хлопець – склавши два ЗНО на 200 балів, міг би зазнатися, але нічого подібного: яким був, таким і залишився – хороший, скромний. Я радий, що Микола є моїм другом. Ми познайомилися в десятому класі, коли я перевівся до ліцею.
