28 серпня головною подією Днів української діаспори у стінах Львівської політехніки була науково-практична конференція «СКУ в 50 років і далі: Європейський контекст». У попередніх публікаціях ми подавали виклад промов кількох доповідачів. З великим інтересом учасники конференції слухали виступ віце-прем’єр-міністра України з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванни Климпуш-Цинцадзе. Він був присвячений темі «Євроатлантична інтеграція України. Шлях вперед у співпраці з українською діаспорою».
Пані віце-прем’єр-міністр розпочала з епізоду, який трапився в одній із заокеанських країн, коли Україна була ще у складі Радянського Союзу. В одній із тамтешніх шкіл вчителька запитала учнів, що вони знають про Україну, де народилися їхні батьки, дідусі, бабусі... Один з учнів зміг дещо розповісти і вирішив показати Україну на мапі світу. Подивився на карту, але України не знайшов. Натомість побачив величезний шмат карти, замальований рожевим кольором – Союз Радянських Соціалістичних Республік. Одна шоста суші земної кулі… Вороття до того вже ніколи не буде.
Доповідачка коротко торкнулася тих нелегких кроків, які зробила Україна для підписання угоди про асоціацію між Євросоюзом та Україною (набуває чинності 1 вересня цього року) та здобуття безвізового режиму до країн ЄС. Вона нагадала, що тривалий час Україна сповідувала двовекторність і відігравала роль моста між Сходом і Заходом. Тепер усім зрозуміло, що Україна – не «міст», а форпост. Форпост, який захищає цінності вільного світу.
Війна на Сході України сконсолідувала українську націю. Тепер переважна більшість і звичайних людей, і політиків переконані, що ми неодмінно станемо членами НАТО. Це станеться не сьогодні і не завтра. Для цього Україна повинна, не гаючи часу, провести величезну «домашню роботу». І не тільки у досягненні військових стандартів НАТО. Прагнення до вступу в Північноатлантичний Альянс і Євросоюз – це сильний стимул для проведення внутрішніх реформ, зокрема подолання корупції. Змінювати наше життя на краще повинні не лише політики, депутати, керівники владних структур, а й кожен громадянин України.
Пані Іванна згадала епізод із життя президента США Джона Кеннеді. Відвідуючи Національне космічне агентство, він розговорився з двірником цієї установи. Президент запитав, що він тут робить? Той з гордістю відповів: «Я допомагаю запустити космонавтів на Місяць...».
Після ранкового пленарного засідання робота конференції перейшла в секційний режим: працювали секції «Посилення українських громад у формуванні громадської думки у країнах проживання, «Українська освіта як чинник збереження національної ідентичності за кордоном», «Просування іміджу нової України у світі» та «Захист людських прав: гуманітарні виклики перед Україною».
На заключному пленарному засіданні президент СКУ Евген Чолій говорив про пріоритети світового українства на найближчу перспективу. Вони були затверджені на конгресі, який відбувався 25–26 серпня у Києві. Першим із них є мобілізація українців усього світу на відсіч російській агресії, надання всебічної політичної, економічної, гуманітарної, військової допомоги Україні. Другим пріоритетом є допомога у здійсненні подальших кроків України на шляху до євроінтеграції. Світова українська спільнота не буде осторонь внутрішніх реформ України, зокрема у подоланні корупції.
З цікавістю учасники конференції вислухали голову та заступника голови громадського «Об’єднання Небесної Сотні та активістів Революції гідності» Тамару Швець і Наталію Дигдалович. Під час Революції гідності ці жінки втратили своїх чоловіків. Вони вручили Евгенові Чолію та його першій заступниці Ярославі Хортяні нагрудні знаки «За визволення України від антинародної влади під час Революції гідності 2013–2014 років».
Завершальним акордом пленарного засідання стала презентація видання «Українсько-польське примирення в документах ієрархії та священства». Це збірка документів двома мова – українською і польською. Один із них належить митрополитові Андрею Шептицькому і датований 1943 роком. У презентації взяли участь директор Інституту історії церков Олег Турій, голова об’єднання українців у Польщі Петро Тима, народний депутат України Оксана Юринець, ректор Українського католицького університету о. Богдан Прах. Ця книга є вельми актуальною з огляду на прагнення деяких радикальних сил у Польщі та Україні загострити стосунки між двома державами, роз’ятрюючи старі історичні рани. Під час презентації кілька разів прозвучала фраза «Просимо пробачення і вибачаємо…».
Фото Йосипа Марухняка
