Хто проходив квест – потрапити опівночі до гуртожитку? Знаєте, як буває – наче й вираховуєш час, щоб устигнути до останнього «дзвінка», але транспорт їздить так, як їздить, навіть анекдоти про це існують. Приходиш, а двері зачинено, і з настрою вахтера розумієш: не бачити тобі теплого ліжка аж до ранку. Тож або намотувати кола довкола гуртожитку, або проситися переночувати до друзів, які мешкають на квартирі, якщо такі є. Тобто вибір не надто великий.
Якщо досі переживаєте – заспокойтеся і забудьте це, як страшний сон. Відповідно до Закону «Про вищу освіту» студенти вищих навчальних закладів у будь-який час доби мають право на вільний доступ до гуртожитку, в якому мешкають. У нещодавньому роз’ясненні від МОН ідеться про те, що чинними законами України не передбачено будь-яких обмежень стосовно користування студентами житлом у гуртожитках певного часу доби. Додатково наголосили й на неможливості безпідставного виселення студентів, залучення до примусових робіт, а також чергувань та неприпустимості необґрунтованого проникнення до кімнат гуртожитків.
Директор Студмістечка Львівської політехніки Ігор Гельжинський у коментарі для нашої газети зазначив, що вже від 2012 року в університетському положенні про Правила проживання в гуртожитках є зміни, які власне й не обмежують мешканцям гуртожитків можливість цілодобово заходити туди. Єдине, якщо вахтер іде двічі на обхід, то двері зачинені, але є записка з номером телефону чи дверний дзвінок.
Тож головне, що тепер студенти знають свої права. Щоправда, як вони ними скористаються? Адже навіть під час опитування далеко не всі готові назвати свої імена та прізвища та дозволити сфотографувати їх для нашої газети, через боязнь, що їх виселять із гуртожитку.
Чи впускають Вас посеред ночі до гуртожитку?
Тарас Бляхівський, студент першого курсу Інституту гуманітарних та соціальних наук:
«Без жодних проблем чи перепон»
Повертався в різний час доби і жодного разу не було проблем із потраплянням до гуртожитку. Навіть жодного разу не запитували, чому так пізно, чи де був. А просто відчиняють двері і впускають. Не знаю, як в інших гуртожитках чи вишах, але мені пощастило.
Ганна Прищепа, студентка четвертого курсу Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій:
«Бували такі випадки»
Було якось, що комендантка не хотіла впустити до гуртожитку, а вимагала, щоб я віддала їй перепустку. Хоча я й казала, що це неправильно, я знаю свої права, що можу пройти до гуртожитку. Дорікала, що я повернулася пізно, казала, що сидітиму на вулиці до п’ятої ранку. Тож я віддала їй перепустку. І коли зранку я йшла на пари, то вона мені її повернула. Та коли вахтери йдуть на обхід, то доводилося чекати – двері зачинені й нема можливості ані достукатися, ані подзвонити їм, бо ніде не вказано контактного номера телефону. Найгірше, коли приїжджаєш із дому з речами, сумками й мусиш чекати.
Вікторія Ігнатенко, студентка третього курсу Інституту прикладної математики та фундаментальних наук:
«Впускають, хоча в інших гуртожитках по-різному»
У нас впускають до гуртожитку. Вахтерка могла бути невдоволена хіба спросоння, що так пізно приходимо. Знаю, що в декількох гуртожитках студенти мусять попереджати, що пізно повернуться, бо інакше матимуть клопіт. Узагалі, переконана, що правильно впускати будь-якого часу. Адже ми прописані там, заплатили за проживання. Тим більше, що багато студентів працюють у нічну зміну чи приїжджають із дому посеред ночі. То ж не гуляють десь. Хоча й навіть у таких випадках, хіба ж нормально, щоб на вулиці ночували?
Богдан Михальчук, студент третього курсу Інституту гуманітарних та соціальних наук:
«Деколи записують у журнал, що пізно повернувся»
Такого, щоб узагалі не впускали, не було. Але не раз доводилося сорок хвилин – годину чекати на вахтера. В гуртожитках щоночі від 1 до 2 і від 4 до 5 години вночі відбувається обхід. Тож тоді треба чекати. Такого, щоб були дзвінки чи номери телефонів од вахтера навіть не чув. Єдине, що стараюся собі сплановувати так час, щоб повернутися поміж обходами й не мерзнути на вулиці. Бувало таке, що нас записували в журнал, а потім ми були змушені пояснювати комендантові, чому так пізно повернулися. Це неправильно й ненормально. Вважаю, що ми маємо право заходити додому будь-якого часу. Та й ситуації можуть бути різні. Тож, чому просто не впускати без жодних запитань.
