На зустріч із першим українським астронавтом до історичної Актової зали Національного університету «Львівська політехніка» завітало, окрім представників медіа, студентів та викладачів, ще й чимало школярів Академічної гімназії, які й сьогодні марять космосом і польотами зоряним Всесвітом. А організували цю подію Львівське астрономічне товариство, яке очолює кандидат фізико-математичних наук, доцент Університету Любов Янків-Вітковська, і кафедра вищої геодезії та астрономії. До речі, у стінах Політехніки це – одна з перших у серії таких зустрічей, започаткованих товариством.
Зоряного гостя тепло привітав ректор Університету професор Юрій Бобало, який зауважив, що це особлива зустріч, адже справді заслуженого Героя України генерала Леоніда Каденюка чудово знають не лише співвітчизники, а й широка світова громадськість. Натомість Любов Янків-Вітковська підкреслила особливу цінність спілкування з уславленим зореходцем для львівських політехніків, адже Інститут геодезії нещодавно започаткував по-справжньому «зоряну» спеціальність – космічний моніторинг Землі.
На початку зустрічі Леонід Каденюк напівжартома зізнався:
– Першим українським містом після космічного польоту, в якому я «приземлився» дорогою до Києва, був саме Львів. Так трапилось, що хоч я – уродженець Буковини, але до того у вашому славному місті не бував. Отож, щоб побувати у столиці Галичини, мені довелося полетіти в ... космос.
Нагадаємо, що 20 років тому Леонід Каденюк, нині генерал-майор Збройних Сил України, заступник Генерального інспектора генеральної військової інспекції з питань авіації і космонавтики при Президентові України, в період з 19 листопада до 5 грудня 1997 року здійснив космічний політ на американському спейс-шатлі «Колумбія». На борту космічного корабля він виконував біологічні експерименти спільного українсько-американського досліду з вивчення впливу стану невагомості на фотосинтетичний апарат рослин. Окрім цих експериментів, у космічному польоті було виконано експерименти Інституту системних досліджень людини з тематики «Людина та стан невагомості».
Розповідаючи про свій політ, перший український астронавт наголосив, що готуватися до цього йому, мабуть, було легше від інших, адже як член шостого набору в загін радянських космонавтів він мав стати командиром екіпажу багаторазової космічної системи «Буран» – аналога американського космічного «човника». Між іншим, гість розповів і таку цікаву історію: виявляється, в 1992 році суто український екіпаж під командуванням Каденюка за домовленістю з тодішнім Президентом України Леонідом Кравчуком і російською стороною мав здійснити політ на міжнародну космічну станцію. Тоді голова кремлівської урядової комісії заледве не серйозно запитав у Каденюка: «А не трапиться так, що повертаючись з орбіти, ви не посадите «Буран» прямо на Хрещатику?». Майбутній український астронавт не знітився й у «тон» відповів: «Якщо мені за цей політ заплатять у купоно-карбованцях, то ні, якщо ж у доларах, то ще подумаю». На жаль, через подальші політичні тертя між Києвом та Москвою ця українська космічна подорож так і не була реалізована.
Загалом слід зазначити, що Леонід Костянтинович володіє жвавим буковинським почуттям гумору, що значно полегшило сприйняття чисельною аудиторією його вкрай цікавої та змістовної розповіді про Всесвіт, планету Земля та подальші перспективи освоєння людством ближнього й далекого космосу. Скажімо, коли він готувався до польоту в НАСА, американська сторона виділила йому не лише окрему квартиру, але й новеньку автівку.
– Я літав більш ніж на 50 типах та модифікаціях літаків різного призначення, переважно винищувачів, але так сталося, що керувати легковим автомобілем на той час не вмів, – зізнався астронавт. – Відтак, щоб не зганьбитись перед американськими колегами, довелось терміново навчатись кермувати, на щастя, на пустому вночі довколишньому полігоні.
Леонід Каденюк як людина універсальна (недаремно ж космос називають ще й універсумом!), володіє також непоганим письменницьким хистом. Представляючи присутнім власну книжку «Місія – космос», він зазначив:
– Саме у цій книзі я описую не просто підготовку та перебування в космосі. Мені колись казали, що насправді мало хто з космонавтів так ретельно описує свої відчуття в космосі. Й насправді це ж важливо, особливо для майбутніх українських астронавтів і космонавтів.
Розповів зоряний гість і про причини нинішнього гальмування у розвитку космічних мандрівок, скажімо, польотів до найближчих зірок. Річ, на думку Каденюка, не лише в політиці та економіці, але й у тому, що реактивна техніка як інструмент дослідження віддаленого Всесвіту вже вичерпала себе. Тут потрібні зорельоти та двигуни зовсім іншого типу, скажімо, ті, що будуть використовувати енергію гравітації. Він висловив сподівання, що саме серед юних львівських політехніків знайдуться в недалекому майбутньому теоретики та розробники таких кораблів.
Наприкінці ж вельми цікавого та пізнавального спілкування Леонід Каденюк подарував присутній школярці Марійці, яка того дня святкувала свій день народження, книгу з астрономії. При цьому Любов Янків-Вітковська висловила переконання, що дівчинка у майбутньому неодмінно після такого дарунку працюватиме у галузі дослідження космосу.
Світлини Йосипа Марухняка
