А ви вже всі написали листи Миколаєві? Кажете, ще є час, нема настрою, чогось снігом не засипало, не знаєте, що дарувати, ще якось не до того, бо є різні клопоти… Та насправді це чудова традиція – знати, про що мріють найдорожчі люди. Бо тоді можна хоча б частково здійснити їхню мрію.
А ще, якщо заздалегідь почати готуватися до свята, то можна виважено обрати подарунки, насолодитися самим процесом творення дива, «посмакувати» власні емоції, коли на мить стаєш Миколаєм. І навіть більше – переосмислити свято, зрозумівши, що далеко не завжди матеріальний подарунок буде цінним настільки, яким може бути подарований час, увага.
У нас уже вкоренилася добра традиція збирати дітям, потребуючим пакунки на Миколая. Дещо менше, але є також і відвідини тих, кому необхідна наша увага, – в будинках літніх людей, сиротинцях, інтернатах, лікарнях. Там по-особливому можна відчути та зрозуміти сутність свята та його призначення. І не лише раз у рік. Зрештою, якщо поставити собі за мету, то допомогу іншим просто можна зробити невід’ємним складником свого життя.
Але все ж цікаво спостерігати щороку одне й те ж. Наче й усі знають, що 19 грудня – свято Миколая, що захочуть підготувати якісь подарунки для рідних, друзів, знайомих. Та передсвяткова лихоманка і біганина розпочинається за тиждень до «часу Х». Тоді вже скуповують усе, що очі бачать і про всяк випадок ще й із запасом. На жаль, тоді святковий настрій і справді втрачений, бо більше нагадує марафон із витрачання грошей і скуповування. Тому пишіть листи Миколаєві заздалегідь…
Володимир Пристайко, студент другого курсу Інституту адміністрування та післядипломної освіти:
«Купимо солодощі й мандарини»
Узагалі ніяк не готуюся. У дитинстві батьки дарували подарунки. Зараз у сім’ї на цей день купуємо багато мандаринок і солодощів. Якщо відбувається доброчинний збір на подарунки для сиріт чи потребуючих, то завжди стараюся якось допомогти. Звісно, замало лише один день у рік згадувати, що є такі діти.
Богдана Лапій, студентка четвертого курсу Інституту гуманітарних і соціальних наук:
«Зараз ще ніяк, можливо, згодом»
Наразі навіть не думала про це. Цього року якийсь настрій не надто святковий. В нашій групі заведено готувати «Таємного Миколайчика». Я з Вінниччини, в нас не таку велику увагу надають цьому святові, більше готуємося до Нового року. Хоча в дитинстві батьки дарували подарунки саме на Миколая. Знаю кілька громадських організацій, які готують дарунки дітям із сиротинців, інтернатів. Та загалом їхня увага не обмежується лише Миколаєм, вони дієві впродовж всього року. Ми навіть групою брали лист і збирали кошти на дитячий будинок.
Олександра Багмет, студентка четвертого курсу Інституту права і психології:
«Шукаю диктофон для Дмитрика»
Готуюся! Зараз шукаю подарунок для хлопчика зі спецшколи-інтернату для дітей із вадами зору. Для Дмитрика шукаю диктофон. Це трохи дорого, та маю сподівання, що вдасться купити. А ще светрик і солодощі. Готуватиму подарунки і для своїх сусідок по кімнаті, рідних. Часто долучаюся до благодійництва. Зокрема щотижня допомагаю проводити майстер-класи для дітей спецшколи-інтернату.
Роман Бачмага, студент першого курсу Інституту гуманітарних і соціальних наук:
«Шукатиму щось гарне»
Я готую подарунки своїм друзям-одногрупникам. Також щось придумаю для мами й тата. Ще не вирішив що, але головне, щоб їм було приємно. Можливо, якось долучуся до доброчинництва, хоча досі ще не мав такої нагоди.
Соломія Ядлош, магістранка другого курсу Інституту економіки та менеджменту:
«Усім готую подарунки!»
Готую подарунок передовсім для свого чоловіка – іменний халат, солодощі, мандаринки. Ще батькам подарую щось для дому й похресниці – вона вже замовила ляльку Стефі. Торік у нашій церкві Святого Андрія збирали подарунки для вихованців дитячих будинків, то я з мамою купувала канцтовари, білизну, колготи. Цього року також збиратиму подарунок за листом дитини з інтернату.
