Здавалося б, питання, чи потрібно знати іноземні мови, у сучасному суспільстві взагалі не постає. Усі, особливо молодь, визнають і стверджують: хочеш бути конкурентоспроможним на ринку праці – без англійської не обійтись. Це тепер не просто мова спілкування, а інструмент. Та чи цього розуміння достатньо, щоб студенти й науковці мали відповідну мотивацію вивчати мови на належному рівні? Про це говоримо із завідувачкою кафедри іноземних мов Львівської політехніки професоркою Наталією Мукан.
– Наталіє Василівно, знаю, що кафедра навчає і німецької, й французької, і польської, дуже добре викладають японську мову. Але пропоную зосередитися на англійській – як найзатребуванішій у науковому світі.
– Англійська мова нині – це звичайний інструмент, – каже Наталія Василівна. – Це участь у міжнародних проектах, заходах (семінари, конференції), це засіб, який допомагає поширювати результати досліджень не тільки серед української наукової спільноти, а й за кордоном. Це є також можливість публікації у виданнях, які входять до науковометричних баз даних.
– Чи принаймні молодь знає іноземну на рівні інструмента, яким може вільно послуговуватись?
– Насправді маємо проблему. Як я зазначала на останньому засіданні Вченої ради, навіть не всі вступники до аспірантури демонструють достатній рівень знання іноземної (відповідно вони програють при вступі). Проблема починається з того, що школа не дає нам випускників, які відповідно до Європейських рекомендацій із мовної освіти мають володіти рівнем В1.
– Чи має можливість університетський викладач іноземної мови довчити студента до мінімально прийнятного рівня? Чи достатньо для цього ресурсів: годин, навчальних матеріалів тощо?
– 99% спеціальностей мають іноземну мову тільки два семестри, тобто лише на 1 курсі. Є винятки, наприклад, студенти спеціальності «Видавництво та поліграфія» мають у кінці 2 курсу кваліфікаційний іспит, відповідно, вони вивчають іноземну 4 семестри. В освітній програмі спеціальності «Міжнародні відносини» 40% становить вивчення першої та другої іноземних мов. Вони вивчають такі предмети: іноземна мова, іноземна мова спеціальності, теорія і практика перекладу, друга іноземна. Всі інші вивчають предмет «Іноземна мова за професійним спрямуванням».
А після 4 курсу складають вступні іспити до магістратури зі спеціальності та іноземної. Тому залишається 3 роки, коли вчитися розмовляти іноземною мовою – це відповідальність студента. У магістратурі теж тільки окремі спеціальності мають предмет «Іноземна мова» або «Ділова іноземна мова».
В аспірантурі є 2 семестри навчання, 8 кредитів, плюс ще третій семестр – предмет за вибором «Ділова іноземна мова» – 4 кредити.
– Чи принаймні після 1 курсу студенти добре знають іноземну?
– Завдяки ректорату кафедрі було виділено додаткову кількість годин. Науково-методична рада Вченої ради університету ухвалила рішення про те, що в групі з іноземної мови може бути не більше, ніж 15 студентів (це на всіх рівнях – і бакалавра, і магістра, і доктора). Студентів академічних груп ми тестуємо й ділимо їх по-іншому – за рівнем знання мови: сильніші мовні групи – А, решта студентів – група В, слабша. Ми розробили й використовуємо уніфіковану навчальну програму, яка складається з 4-х навчальних модулів (від 2014 року ми беремо участь у проекті Британської ради «Англійська мова для університетів»): соціалізація в академічному і професійному середовищі; пошук та опрацювання інформації; презентації; аплікаційна процедура. Ці модулі однакові для всіх спеціальностей, водночас наповнення різне для кожного фаху – те, що стосується їхньої майбутньої професійної діяльності.
– Якщо на 2–4 курсах занять з іноземної немає, студенти мають «тренуватися» поза університетом?
– Для цього кафедра іноземних мов та Освітній лінгвістичний центр, який пропонує різноманітні курси з різних мов, роблять дуже багато. Будь-яке навчання потребує двох ресурсів: час і кошти. І Політехніка робить чимало для студентів і викладачів на безоплатній основі. У нас уже півроку працює волонтер Корпусу Миру в Україні – Гленн Андерсон зі США. Щосеместру в нас є спікін-клаб раз на тиждень для студентів і раз на тиждень для викладачів, які не викладають іноземну. Крім цього, ми проводимо спікін-клаб, який пов’язаний зі сучасними методиками викладання іноземної мови, для викладачів нашої кафедри.
Цього року за підтримки ректорату ми організували шестиденну літню англомовну школу на базі в с. Зозулі, в якій працювали 4 волонтери – носії мови та 2 викладачі кафедри. Усі учасники – і викладачі, і студенти, і навіть школярі – залишилися задоволеними.
– Бажання просто вільно спілкуватися, як на мене, – замало для мотивації.
– І для працевлаштування у серйозних компаніях, і при вступі в магістратуру випускники бакалаврату мають демонструвати високий рівень знань англійської. Аспіранти мають уміти висловити свою думку, посперечатися, правильно запитати, зрозуміти відповідь на різних міжнародних зустрічах, вміти написати електронного листа, заповнити аплікаційну форму тощо. Схоже, останні достатньо вмотивовані, бо з 80 аспірантів, які торік вступили на навчання, близько 20-ти, вибираючи між предметом зі спеціальності й діловою іноземною мовою, зупинилися саме на останній. Адже до захисту їм потрібні статті іноземною мовою у журналах, що входять до науковометричних баз. Одна з вимог для вченого звання доцента – сертифікат із мови на рівень В2.
На жаль, умотивовані вивчати іноземну не всі. До нас на кафедру звертаються редактори наукових журналів та автори англомовних статей, просять нас редагувати їх. І тут стикаємося з новою проблемою: чуємо нарікання науковців, що кафедра іноземних мов застосувала не той термін, не знає термінології. Виникає запитання: чому науковець, який працює у своїй галузі, не вивчить іноземної мови і не напише статтю англійською, щоб ми відредагували її лише з філологічної точки зору? Якщо людина має намір розвиватися і чогось досягнути, вона має розуміти, що іноземна тепер – це як ручка, щоб писати. І що краще наші викладачі та студенти її знатимуть, то менше нам буде роботи.
