Нова система геодезистів Львівської політехніки призначена для автоматизованого контролю геометричних параметрів інженерних та технічних споруд, руйнування яких може загрожувати життю людини чи спричинити забруднення довкілля.
Основна її мета – своєчасно виявляти та повідомляти відповідальних осіб про критичні деформації на об’єктах моніторингу. Керівник наукової розробки доцент кафедри інженерної геодезії ІГДГ Олександр Заяць каже, що в цьому політехніки не новатори. Але порівняльний аналіз технічних характеристик існуючих рішень виявив певні, притаманні для усіх систем моніторингу, недоліки: висока вартість програмного забезпечення та необхідність щорічно продовжувати ліцензію, неможливість інтегрувати прилади різних виробників геодезичного обладнання у єдину систему, працювати в режимі реального часу чи близькому до нього тощо. Розробляючи систему, геодезисти враховували це та світовий досвід.
– Вартість нашої системи у 3–4 рази нижча за чужі аналоги, – говорить керівник проекту Олександр Заяць. – Система дозволяє визначати деформації на об’єкті моніторингу в режимі «реального часу», забезпечує її точність, бездротову передачу даних від пристроїв, монтаж, демонтаж тощо. Важливою її особливістю є високий рівень автоматизації. Раніше для виконання геодезичних робіт доводилося організовувати виїзд фахівців на об’єкт моніторингу, забезпечувати проживання, витрачати час на переїзд та транспортування приладів. Опрацювання результатів вимірювання також потребувало часу, тож геодезичний моніторинг провадили раз чи два на рік. Це не дозволяло оперативно виявляти критичні деформації об’єкту. Наша система автоматично виконує збір, аналіз, опрацювання результатів геодезичних вимірів. Результати моніторингу можна отримувати майже в режимі реального часу. Оскільки в системі передбачено можливість зберігати та накопичувати дані моніторингу не тільки на внутрішньому носії інформації, а й на сервері інституту, то контролювати її стан, змінювати налаштування режимів роботи можна не перебуваючи на об’єкті моніторингу.
Апробацію системи геодезисти провадили у відкритій навчально-науковій лабораторії ІГДГ «Геотераса». Нині її змонтовано і вона готова до моніторингу напірного водопроводу Теребле-Ріцької ГЕС. Вона вже успішно працює у Стебнику, поблизу провалля, що утворилося над виробками калійних солей.
– Скільки часу працювали над системою?
– Ідея автоматизації процесу геодезичних вимірювань уперше виникла 2010 року під час виконання ґранту для молодих науковців «Моніторинг деформаційних процесів ХХ навчального корпусу Львівської політехніки на вул. Князя Романа, 5 у Львові». Уже тоді спало на думку автоматизувати рутинні вимірювальні процеси шляхом керування геодезичними приладами, під’єднаними до ПК за допомогою власного програмного забезпечення. Тоді й була перша вдала спроба автоматизувати нахиломірні спостереження за станом споруди. Згодом удалося зреалізувати керування, збір інформації та її опрацювання з іншими геодезичними приладами: електронними тахеометрами та цифровими нівелірами. 2017 року наші ідеї підтримала науково-технічна рада університету. Нас також підтримала й держава в рамках замовлення МОН України на 2016–2017 рр. для виконання проекту «Розроблення системи геодезичного моніторингу деформацій інженерних споруд паливо-енергетичного комплексу». Ці дві події суттєво пришвидшили темпи розробки автоматизованої системи і дозволили її зреалізувати практично.
– Хто ще працював у команді?
– Враховуючи масштаби розробки, одній людині не до снаги швидко і якісно виконати такий проект. Мені пощастило працювати в команді професіоналів високого класу, що і стало запорукою успішного реалізування проекту. В розробці автоматизованої системи геодезичного моніторингу брали участь: професори Корнилій Третяк, Анатолій Церклевич, Володимир Глотов, доценти Сергій Перій, Ольга Смірнова, старші викладачі Ігор Сідоров, Сергій Петров, асистент Ігор Савчин, системний адміністратор Михайло Наводич. Окремо хочу відзначити роботу колег з кафедри телекомунікацій – старших викладачів Андрія Ратича та Степана Думича, які допомогли розробити та виготовити одну із компонент системи – метеостанцію-градієнтометр.
– Чи були труднощі під час роботи над проектом?
– Були, звичайно. Але коли працюєш у колективі однодумців, які чітко уявляють кінцеву мету проекту, зацікавлені в його реалізації, допомагають та підтримують один одного, то всі проблеми вирішуються досить швидко. Постійна комунікація та спілкування між учасниками проекту дозволила обирати найоптимальніші шляхи розв’язання проблем, які виникали в ході виконання роботи. Зрештою, деколи доводилося самотужки здобувати необхідні знання з певних царин науки і техніки,та досвід і відкривати для себе нові обрії знань, яких раніше не торкався. Звичайно, ми і далі удосконалюємо систему, нарощуємо її функціональні можливості, адже немає меж досконалості.
