Хто шукає – той знаходить. Приказка відома і правдива. Четвертокурсниця кафедри історії, музеєзнавства та культурної спадщини ІГСН Ілона Шевчук аж ніяк не бачила себе в дизайні. Але… життя приносить приємні несподіванки. Нині дівчина розпочинає свій новий проект «Потріб» – дає друге життя вживаним речам, перетворюючи їх у дизайнерські сукні та елементи побуту.
– Завжди хотіла навчатися у Львові, бо це місто архітектури, сильне у громадському секторі, а ще – близько гори й кордон недалеко (люблю мандри). Та, обираючи професію, шукала щось, у чому зможу розвиватися. А, розпочавши навчання, поставила собі за мету не просиджувати час у гуртожитку. Коли дізналася про студентську організацію BEST, вирішила долучитися до її діяльності. Спершу було боязко братися за якийсь проект, але згодом вирішила, а чом би й ні, адже є люди, які готові підтримати. Перший великий проект, до якого взялася, – Інженерний ярмарок кар’єри. Це коштувало чималих зусиль, але результат був дуже добрий, – розповідає Ілона.
Насправді з BEST все тільки почалося. Як каже дівчина, там вона усвідомила власні можливості, а потрапивши в ГО «Будуємо Україну разом» («БУР»), відчула себе частиною громади. Ілона разом з іншими волонтерами їздила спершу на Донеччину, а минулого літа – на Луганщину. Коли ти допомагаєш іншим – змінюєшся й сам. Це мотивує й надихає.
– «БУР» – це можливість показати, що можна щось робити, а не чекати. Це як, наприклад, програма «Добрий сусід», коли люди в чаті списуються: кому, де і в чому потрібна допомога і знаходять можливості, щоб розв’язати це. Хотіла б і в своєму рідному Підволочиську (Хмельниччина) започаткувати щось схоже. Та для цього обов’язково потрібна команда, бо замало зробити, треба це ще й підтримувати і розвивати, – додає активістка.
Кажуть, що більше дізнаєшся, то більше потребуєш знань. За цим принципом живе й Ілона. Десятимісячне навчання в Українській академії лідерства, яке студентка нещодавно завершила, відкрило нові шляхи для розвитку. Каже, що УАЛ загалом розширила її світогляд і додала віри у власні сили. А ще, завдяки курсу із психології та самоаналізу, почала усвідомлювати свої емоції, аналізувати їх, приймати людей такими, як вони є. А також, що було зовсім нелегко, – визнавати свої помилки й розуміти, що багато чого не знає, але може навчитися.
– В УАЛ на свято Миколая ми вирішили для громади підготувати невеличкі подарунки – пошили майже 300 ангелят. А ще – готували індивідуальні подарунки від «Таємного Миколая». Я захотіла пошити ковдру з клаптиків тканини. Тоді, за позиченою старою швейною машинкою думала: як на ній взагалі шити одяг, скільки ковдр потрібно пошити й продати, щоб купити для себе нову швейну машинку? І зрозуміла: це триватиме надто довго. І те, що в УАЛ навчили звертатися за допомогою – подіяло. Я попросила друзів допомогти відзняти відео, зробила пост на своїй сторінці у фейсбуці і була здивована, коли за три дні мені скинули 7 тис. грн. – і моя мрія здійснилася, – додала моя співрозмовниця.
Уже нині, знайшовши однодумців, Ілона Шевчук формує загальну концепцію діяльності швейної майстерні. Це буде відкритий творчий простір, де всі охочі зможуть вчитися, працювати, а також бачити, як відбувається виробництво, як обробляють одяг перед роботою. А ще це буде місце, куди можна принести вживаний, але в доброму стані, одяг. Головний акцент робитимуть на моделюванні та пошитті одягу, предметах інтер’єру. Ілона хоче створити колекцію суконь із українськими діячами, визначними архітектурними пам’ятками й брендами міст. Уже має дві сукні – з портретом Тараса Шевченка та Михайла Грушевського. Каже, коли вдягає якусь із них, то люди дуже зацікавлюються. Розглядають, готові замовити схожі.
– Як багато маємо можливостей для розвитку, я зрозуміла після поїздок із УАЛ до Ізраїлю та Європи. Ізраїль – за розміром приблизно як Одещина. Багато років ця держава перебуває у стані війни. Але люди не здаються, борються за свою країну. Я була шокована, як на піску вони вирощують і експортують таку величезну кількість продукції. А також тим, яке в них бережливе ставлення до своєї історії, які в них потужні музеї. Ще побувала в Італії і Швейцарії, їхали через Польщу, Бельгію й Угорщину. Там ознайомлювалися зі системами державного керування. Експедиція була трохи складна, але дуже корисна. Після цього я вирішила взятися за креативну економіку, пов’язану з екологією. Впевнена, що з проектом «Потріб» зможемо показати: локально теж можливо багато що змінити, – наголосила насамкінець Ілона Шевчук.
