У Науково-технічній бібліотеці 2015 року створено групу з вивчення архівних матеріалів та підготовки до видання Енциклопедії Львівської політехніки.
Технічна освіта у Львові існує понад 200 років. Започаткувала її Реальна школа, яка була тісно пов’язана з дальшим розвитком Вищої політехнічної школи, що сьогодні відома як Національний університет «Львівська політехніка» – найстарший технічний університет України.
Історично склалося так, що, незважаючи на солідний вік, Львівська політехніка так і не має сьогодні повного опису своєї історії, особливо її початкового періоду. І все ж у пресі кінця ХІХ – початку ХХ ст. знаходимо достатньо різноманітних публікацій про діяльність Львівської політехніки. Відомості про ці публікації частково висвітлено в бібліографічному покажчику «Львівська політехніка в публікаціях (1844–2013 рр.)», укладеному в Науково-технічній бібліотеці, та у виданні «Львівська політехніка у пресі (1844–1900)», яке підготувала кафедра історії України та етнокомунікації Національного університету «Львівська політехніка».
Головна праця історичної спадщини «Цісарсько-королівська політехнічна школа у Львові» професора В. Заячковського вийшла друком 1894 року. У ній початки Львівської політехніки віднесено до 1844 року, коли було створено Технічну академію, але подано також докладний опис створення Реальної школи у Львові та її існування до 1894 року. Це особливо важливо через те, що її архівні матеріали було знищено під час розгрому антиавстрійського повстання 1848 року. Тоді ж згорів і архів Технічної академії. Отож, книга В. Заячковського є основним матеріалом для роботи над історією початків Львівської політехніки.
1932 року постає нова книга – «Політехніка львівська її стан і потреби», яку підготував колектив професорів-політехніків. Історичний нарис розвитку Політехніки зробив професор Отто Надольський, інженер-гідротехнік, ректор у 1926 і 1933 роках. Ці дві праці створюють образ Львівської політехніки до кінця 30-х років ХХ століття.
Наступні праці про Політехніку з’явилися лише в 90-х роках ХХ століття. Це монографія професора Збислава Поплавського «Історія Львівської політехніки 1844–1945», яку випущено у видавництві «Оссолінеум» 1992 року та колективна праця професорів Вроцлавської політехніки «Політехніка львівська 1844–1945». У обидвох книгах опис початкового періоду базується на праці В. Заячковського.
Тоді ж і ми вирішили видати історію нашого навчального закладу українською мовою. За це взявся професор кафедри фізики Микола Буцко, який упродовж багатьох років збирав і вивчав архівні документи. У наступні роки вийшло кілька видань, у яких погляди на історію Політехніки не різняться від попередніх, а основна частина тексту ілюструє сучасний навчальний і науковий процес.
Історією Львівської політехніки цікавляться і закордонні колеги. У Гірничо-гутничій академії в Кракові 2013 року видано три томи зі серії «Історія шкільництва і освіти на Кресах південно-східних колишньої ІІ Речі Посполитої», присвячені Львівській політехніці. 2015 року в Німеччині у Штудґартських зошитах історії науки і техніки доктор Генріх Діхтен опублікував велику, обсягом 294 сторінки, працю «Politechnika Lwowska» у Львові. Історія вищої технічної школи в мультинаціональному середовищі». Книга широко описує початки інженерної справи в Європі, реформування шкільної освіти в Австрії, перші технічні заклади в Габсбурзькій монархії, короткий нарис історії Львова до кінця XVIII століття і початки технічної освіти у Львові. Тут досить докладно описано про існування реальних шкіл та про проект створення Технічного інституту у Львові. Представлені монографії є основним джерелом для нинішньої підготовки історичної частини енциклопедії.
Другим джерельним матеріалом є так звані «Програми» Львівської політехніки, де викладено навчальні плани, вказано викладацький склад навчального закладу і т. п., які зберігаються у фонді НТБ.
Дуже помічними для створення біограм персонального складу політехніки є особові справи, які зберігаються в архіві університету. Неоціненну допомогу в пошуковій роботі нам надає завідувачка архівом Н. Косач. У особових справах, окрім біографічних матеріалів, прочитуємо й про особливості повсякденного життя Політехніки. Можна знайти відомості про заохочення викладачів преміюванням у вигляді відрізу матерії на пошиття костюма, що було життєво необхідним у повоєнні роки; про ідеологічні переслідування (справа доцента РТФ М. Плетінки, якого було звільнено за те, що відвідав меморіал УГА на Янівському цвинтарі тощо).
Група працює у складі авторів цих рядків та провідного спеціаліста А. Петрушка. Уже укладено словник енциклопедичних статей, визначено критерії опрацювання фактичного матеріалу щодо осіб, біограми яких будуть розміщені у виданні. Опрацьовано близько ста біограм довоєнних професорів, інтенсивно йде робота з вивчення особових справ викладачів до 2000 року.
Значний джерельний матеріал ще чекає на своїх дослідників у Центральному державному історичному архіві у Львові та в Державному архіві Львівської області.