4 січня кафедра проектування та експлуатації машин Інституту інженерної механіки та транспорту Львівської політехніки під керівництвом доцента кафедри Романа Зінька передала на Яворівський полігон експериментальну машину «Кубік» – автоматизовану платформу, призначену для розвідки, мінувально-розмінувальної справи та захисту наших воїнів на полі бою.
Наразі робот уже пройшов тестування і команда розробників отримала від військових перелік рекомендацій щодо вдосконалення машини. Пан Роман не приховує: недоліків багато, але над ними старанно працюють, вдосконалюючи «Кубік» і розробляючи нову машину «Робочий вітрильник» для першого серійного виробництва.
– Такі військові роботи – моя спеціалізація. Коли 2014 року розпочалася війна в Україні, волонтери звернулися із проханням про допомогу і запропонували виготовити машину авангарду (машина, що йде попереду основної бойової техніки, і з допомогою якої визначають, чи безпечно останній рухатися далі), яка би допомогла «взяти» Іловайськ. Робот, який у нас був на той момент, виявився непридатним, тож за справу слід було взятися серйозніше. Нині у нас на кафедрі є близько одинадцяти машин: ми їх тестуємо, а якщо виявляємо недоліки – розбираємо й використовуємо для наступних робіт. Тепер ми перейшли на новий етап, оскільки навчилися виготовляти машини, спроможні задовольнити реальні вимоги наших військових, – розповідає Роман Володимирович.
Активна співпраця розпочалася після того, як у жовтні 2017 року команда львівських політехніків представила «Кубік» на Міжнародній спеціалізованій виставці «Зброя та безпека», що проходила у Києві за участю розробників та виробників з України, Польщі, Туреччини, Пакистану, Індії, Словаччини, Франції та інших країн.
Мобільні роботи – один із напрямів діяльності кафедри ПЕМ, до якого залучають і студентів. Наприклад, Володимир та Святослав Янчинські допомагали у розробці «Кубіка». Вони провадили попередній пошук інформації про можливі рішення для вдосконалення машин (насправді це не так просто, адже необхідно «перерити» інтернет, прочитати гори тематичної літератури, відсіяти недостовірну та хибну інформацію), виконуючи деякі завдання попередніх етапів конструкторських робіт, зокрема переробляли корпус, який залишився від робота.
– Нині працюємо над роботом під назвою «Робочий вітрильник». Ми повинні обладнати його двома антенами і спеціальною сіткою, яка буде «ловити» міни, розташовані на гілках дерев. Від цих мін донизу тягнуться дроти на кінці з гачками: людина або техніка зачіпається за гачок – і міна детонує. Друге завдання цієї машини – розмінування мін, що закладають на рівні ступні, – ділиться Володимир.
Також студенти витрачають багато часу, вишукуючи необхідні деталі на радіоринках, пунктах прийому металобрухту тощо, бо через брак фінансування команда не може дозволити собі їх купити. За словами пана Романа, лише базова модель машини («Робочий вітрильник»), яка би задовольнила вимоги військових, обійдеться приблизно у 120 000 гривень, тож наразі команда шукає спонсорів. Роботу над «Кубіком», двома його попередніми версіями, які, на жаль, довелося вдосконалювати, та початки роботи над «Робочим вітрильником» політехніки здійснюють власним коштом. Металом і деякими видами робіт команді допомагає підприємство «ВЕЕМ Металопром». До слова, тільки на одну таку експериментальну машину доводиться витрачати 30–40 тисяч гривень, але собівартість, розповідає Роман Зінько, може сягати й двох сотень тисяч, оскільки, щоб надати одну справді якісну машину, потрібні кошти для створення 7–8 її прототипів.
