Розробка львівських політехніків – один із найяскравіших українських винаходів за роки незалежності

За роки незалежності Україна подарувала світу винаходи, без яких зараз важко уявити сучасне життя. Gazeta.ua підготувала добірку найяскравіших українських винаходів.

1. Хірургічний шов-блискавка
   Це пластиковий пристрій, який клеїться до тіла за допомогою липкої плівки, схожої на пластир, щоб шкіра могла дихати в районі кріплення. Його розробив полтавець Віталій Запека упродовж 1992–2002 років.
2. Камера Шарпака
   Детектор елементарних часток або багатодротова пропорційна камера, яку розробив та зібрав Георгій (Жорж) Шарпак – співробітник Європейської організації з ядерних досліджень, який народився у 1924 році в місті Дубровиці Рівненської області. У 1992 році за цю розробку Шарпак отримав Нобелівську премію з фізики.
    
3. Гнучкий суперконденсатор
   Його розробили у 1990–2011 роках науковці Національного університету «Львівська політехніка» під керівництвом Григорія Ільчука у співпраці з Тайванським текстильним дослідним інститутом. Гнучкий суперконденсатор – це система енергозабезпечення побутових приладів, що складається з сонячної батареї, суперконденсатора, який підвищує ефективність роботи сонячної батареї, та електронного менеджера, який найоптимальнішим чином розподіляє вироблену енергію. У 2011 році цей винахід увійшов до переліку найкращих світових розробок за версією американського наукового журналу Research & Development.
    
4. Рукавички для людей з обмеженими можливостями
   Рукавички EnableTalk дають змогу встановити мовний контакт між людьми з особливими потребами та тими, хто не розуміє мову жестів. Їх розробила у 2012 році команда українських студентів QuadSquad.
5. Електрозварювання м’яких тканин
   Спосіб з’єднання м’яких тканин при хірургічному втручанні за допомогою високочастотного електроструму. Розроблений у 1992–1993 роках Інститутом електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України під керівництвом Бориса Патона.
6. Рідкий струменевий скальпель
   Створений у 2014 році в Харківському аерокосмічному інституті та столичному Національному авіаційному університеті. Його суть полягає у використанні високого тиску, внаслідок чого нем’язова тканина видаляється практично без пошкоджень судинної системи.