20 листопада 2018 року на 78-му році життя відійшла у вічність засновниця і багаторічний директор Музею історії Львівської політехніки, кандидат історичних наук, член Національної спілки художників України Анна Іванівна Кос.
Анна Іванівна Кос народилася 7 грудня 1940 року у м. Львові в родині службовця. Закінчила львівську середню школу № 87. Після невдалого вступу на історичний факультет Львівського університету почала працювати на виробництві, щоби здобути необхідний у той час трудовий стаж для вступу до вищого навчального закладу.
У 1959 р. мрія Анни Кос здійснилася – вона стала студенткою Львівського університету ім. І. Франка. Навчання успішно поєднувала з роботою. Працювала у Львівському обласному архіві, спочатку архіваріусом, пізніше – науковим співробітником. Тривалий час була позаштатним лаборантом у відділі археології Інституту суспільних наук АН УРСР та навчалася в аспірантурі. Згодом Анна Кос обіймала посаду старшого наукового співробітника у Львівському історичному музеї, Картинній галереї. Брала участь у формуванні експозиції Львівського Музею історії релігії.
Протягом 1976–1995 рр. була старшим науковим співробітником Львівського історико-архітектурного заповідника. 1977 року, працюючи у заповіднику, займалася дослідженням та відкриттям фрагментів східної частини міських оборонних стін м. Львова по вул. Підвальній. 1992 р. захистила дисертацію на здобуття ступеня кандидата історичних наук. Досліджувала архітектуру Львова (праці «Українська дільниця середньовічного Львова. До питання історії будівництва та архітектури XV–XIX ст.»; «Художній метал у забудові середньовічного Львова XVI–XVIII ст.»; «Художнє каменярство у Львові. Кінець ХVІ – ІІ пол. ХVІІІ ст.»).
У Львівській політехніці працювала від 1995 року. Спочатку обіймала посаду старшого викладача, читала курс культурології. У 2000–2002 рр. за дорученням світлої пам’яті ректора Юрія Кириловича Рудавського сформувала експозицію Музею історії Львівської політехніки на основі архівних матеріалів, котрі відшукала особисто.
Анна Кос – автор низки наукових і популярних видань, зокрема біографічних нарисів про славетних українців: Віталія Юрченка (Юрія Карася-Галинського) – соловецького втікача, автора спогадів про пережите, Олену Степанів – хорунжу українських січових стрільців, науковця і відомого педагога, Ігоря Лоського – учасника битви під Крутами, автора спогадів про Крути, похованого у Львові. З її ініціативи вперше в Україні перевидано книгу спогадів Кузьми Каздоби «Заметений шлях» (про трагічну долю українського селянства в часи розкуркулення), яку вона привезла із далекої Австралії. Анна Кос була автором нарисів-путівників, зокрема «Вулиця Руська у Львові», «Площа Ринок у Львові», «Музей історії Львівської політехніки». Була співавтором книги «Спадщина великого будівничого. Професор Львівської політехніки Іван Левинський».
Світла і вічна пам’ять видатній, працьовитій, скромній патріотці! Вона відкрила для багатьох історичні постаті наших великих людей, збагатила історію Політехніки, Львова і України.
Висловлюємо щирі співчуття родині та друзям.
Адміністрація, профспілковий комітет, рада Товариства «Просвіта»
Національного університету «Львівська політехніка»