Нещодавно очільниця кафедри історії, музеєзнавства та культурної спадщини ІГСН професорка Поліна Вербицька отримала відзнаку від очільника ЛОДА і голови Львівської обласної ради з нагоди Всесвітнього дня науки в номінації «Видатні вчені Львівщини».
Поліна Василівна належить до тих людей, які прагнуть зробити в професійному житті якнайбільше. Вона розумно й упевнено веде свій кафедральний «корабель». Спільно з колегами дає добрі знання студентам і сама радо поповнює свої. І, що характерно, працює радше для власної мотивації й сумління, а не для нагород. Хоча зізнається: «для мене ця нагорода – це відповідальність і водночас наснага й надалі добре робити свою справу». Цьогоріч вийшли дві її skopus-публікації, двічі брала участь у програмі Еразмус+, викладаючи в університеті ла Сап’єнца в Римі (Італія) і в Університеті Приморська в Копері (Словенія). А ще керувала міжнародним науковим українсько-литовським проєктом, що стосувався аналізу музейних наративів в Україні й Литві, є співавторкою колективної наукової монографії, навчального посібника з базового світоглядного курсу «Історія державності й культури України».
Кафедра, яку очолює, береже й примножує європейські традиції університету, глибоко досліджує історію свого університету. Навіть у базовому курсі передбачили модуль, де студенти ознайомлюються із заснуванням Львівської політехніки, з історією наукової галузі, яку вивчають. Її тішить, що «з роками наші вихованці стають надійними стейкхолдерами – зацікавленими особами в розбудові сучасного університету й опорою в майбутньому – як професіонали в своїх галузях».
Нині з колегами інших кафедр обговорюють концепцію майбутньої розбудови музею історії Політехніки. До речі, Науково-дослідна частина в грудні відзначатиме своє 75-річчя, тож працівники кафедри збирають інформацію про історію становлення й розвитку цього важливого підрозділу університету. У перспективі ентузіасти планують зробити медіаархів зі спогадами, що ввійде до медіатеки Політехніки.
Науковці кафедри, досліджуючи історико-культурну спадщину України, розробляють тематику й мають наукові публікації з проблем історичної пам’яті, музейної комунікації, актуалізації ресурсів культурної спадщини в місцевих громадах тощо. Науково-педагогічну інтеграцію вибудовують на загальнолюдських цінностях, а свої розвідки присвячують проблемам ідентичності, консолідації й інтеграції українського суспільства. Нещодавно в цьому руслі організували міжнародну конференцію «Вища технічна освіта у Центральній і Східній Європі» з участю представників польських політехнік, присвячену вивченню спільних сторінок освіти й науки минулого й сучасності.
– Хоча наукова робота дуже важлива, та навчання студентів для нас – пріоритетна справа, – додає моя співрозмовниця. – Окрім випускової спеціальності «Музейна, пам’яткоохоронна діяльність і культурний туризм», викладачі сприяють становленню загальних світоглядних компетентностей студентів усіх спеціальностей університету у ході викладання базової навчальної дисципліни «Історія державності та культури України». Зацікавити студентів нам допомагають неординарні лекції, цікаві практичні заняття, методика самостійної дослідницької діяльності. Формуємо їхній світогляд і через проблемно-тематичний підхід до змісту й інтерактивне навчання. До прикладу, семінарські заняття, що відбуваються на основі різноманітних історичних джерел, сприяють розвитку критичного мислення студентів. Нині студенти можуть порівнювати інформацію з різних кутів зору, робити свої висновки, вчитися висловлювати власну думку, а не бути об’єктом маніпуляції, що особливо важливо в умовах гібридної війни.
Торік запровадили ще одну навчальну складову: впродовж вивчення дисципліни студенти пишуть дослідницьку роботу, присвячену історії своєї родини в XX столітті. Тема – спільна для всіх, а ось дослідження – різні. Оскільки ці бали враховуємо під час іспиту, то це для них добра мотивація в навчанні. До того ж, упроваджуючи антропологічний підхід в історичне дослідження, робимо загальну корисну справу, адже носії історичної пам’яті відходять і збирати усну історію стає дедалі важче. Тому й вирішили збирати усну історію Політехніки. Дуже тішить, що на кафедрі працюють професіонали, які збирають зацікавлену студентську аудиторію і яким після лекції студенти дякують. У мене теж бувають такі випадки. Цей зворотній неформальний зв’язок дуже приємний. Він означає, що ми – на правильному шляху і є корисні для Політехніки.
Поліну Вербицьку як керівницю дуже хвилює відтік наших студентів за кордон:
– Ми зацікавлені, щоб українська молодь навчалася в Україні й тут професійно реалізовувалася. Намагаємося створювати якісний освітній і науковий продукти, таким чином готуємо свідому еліту, котра мусить бути успішна в своїй країні.
