Ви переглядаєте архівну версію офіційного сайту НУЛП (2005-2020р.р.). Актуальна версія: https://lpnu.ua

Очільниця кафедри ПМОМ Зоя Дурягіна: без інженерних спеціальностей – економіка мертва

10 грудня 2019, 08:42
Катерина Гречин, тижневик «Аудиторія»

Очільниця кафедри прикладного матеріалознавства та обробки матеріалів ІІМТ професорка Зоя Дурягіна – серед тих політехніків, які отримали відзнаку від голови ЛОДА і голови Львівської обласної ради з нагоди Всесвітнього дня науки в номінації «Видатні вчені Львівщини». Розмовляємо з нею про кафедру, плани. І звичайно ж, про наболіле.

Як каже Зоя Антонівна, будь-яку роботу завжди намагається виконувати «по совісті», а як керівник «тягне однією борозною» навчальний процес, наукову роботу та міжнародні зв’язки. Допомагає їй бути в тонусі й ніколи не опускати руки невгамовність характеру, прагнення до нового, сучасного, бажання вчитися й щодня відповідати на виклики часу.

Вона пишається тим, що її невеликий колектив працює над солідними держбюджетними темами. Спочатку це були прикладні роботи, тепер – фундаментальні дослідження. Колектив гармонійно співпрацює в цьому напрямі з іншими науково-дослідними установами України та зарубіжних країн. Співпраця позитивно впливає на збільшення публікацій у журналах, що індексуються у Scopus та Web of Science, зростанні h-іndex. Нині співпрацюють із міжнародним видавництвом IntechOpen у Лондоні. Спочатку їм пропонували надрукувати розділ у монографії англійською мовою, далі англійською було опубліковано монографію «Stainless Steels» під редакцією Зої Антонівни. Нині професорка редагує монографію «Engineering Steels and High Entropy-Alloys». На кафедрі дбають про нове поповнення науковців, тому щороку під керівництвом завідувачки кафедри тут захищають кандидатські чи докторські дисертації.

Очільниці кафедри вдалося сформувати колектив однодумців, які працюють над створенням нових матеріалів та функціональних покриттів на спеціальних сплавах. Цього року кафедра виграла науковий проєкт ICDD (The International Centre for Diffraction Data). Нині колектив успішно працює над вивченням структурно-геометричних параметрів порошкових титанових сплавів для 3D-друку деталей аерокосмічної техніки.

Цього навчального року подали 11 запитів на різні міжнародні проєкти і програми (починали від 1–2 запитів на рік). За програмою «Еразмус+К1» співпрацюють із Бельгією, Францією, Польщею. Нещодавно виграли проєкт за програмою NАWА. Результати нових досліджень обов’язково вводять у навчальний процес, адже час не стоїть на місці.

На кафедрі покладають велику надію на Центр колективного користування, який створюють у Львівській політехніці. Окрім цього, що там буде нове сучасне обладнання, науковці різних кафедр зможуть робити спільні дослідження, проєкти, винаходи, писати статті.

– Ми закладаємо надійний фундамент класичної підготовки студентів на двох перших курсах бакалаврату, а від третього курсу даємо студентам професійно скеровані знання з використанням сучасного обладнання та пакетів ліцензованого програмного забезпечення, – каже Зоя Антонівна.

Як зізнається Зоя Дурягіна, «єдине, що не дає спати ночами, – мала кількість абітурієнтів, які обирають інженерні напрями підготовки»:

– Ми дуже багато робимо в плані профорієнтаційної роботи на різних рівнях, шукаємо нові форми. Саме тому спеціальність «Ливарне виробництво» на бакалавраті з наступного навчального року матиме назву «Комп’ютерно-інтегровані технології ливарного виробництва художнього, ювелірного, стоматологічного та ортопедичного литва». Йдемо назустріч тим студентам, які вже працюють. До прикладу, Нововолинський ливарний завод взяв на роботу із зарплатнею вже на старті у 12 тисяч гривень шістьох бакалаврів-випускників з ливарного виробництва (нині навчаються за індивідуальним графіком на магістерці). Це перший крок до дуальної освіти. На жаль, проблема підготовки інженерних кадрів – комплексна і залежить не тільки від нас: ми випускаємо кваліфікованих фахівців, тому держава теж має скористатися їхніми знаннями, бо без інженерів – економіка мертва. До речі, криза з технічними спеціальностями стосується не тільки України. З тієї ж причини Європа відкриває двері нашим студентам, молодим науковцям, інженерно-технічним працівникам. Коли ж фахівець буде впевнений у завтрашньому дні, коли інженери будуть пошановані у своїй державі, то й праця нашого викладацького колективу піде на користь рідній державі, а не чужих країн, і наші випускники не розбудовуватимуть чужі економіки.