Ви переглядаєте архівну версію офіційного сайту НУЛП (2005-2020р.р.). Актуальна версія: https://lpnu.ua

Випускник Львівської політехніки Артур Цесляр: «Важливо, щоб ви знали, що робитимете після завершення навчання»

27 листопада 2019, 08:27
Марія Масюк, тижневик «Аудиторія»

Заступник голови правління «Кредобанку» Артур Цесляр – випускник Львівської політехніки. Нещодавно він зустрівся зі студентами Інституту підприємництва та перспективних технологій та поділився своєю історією успіху з журналісткою «Аудиторії».

Цікаво, що до Львова навчатися приїхав із невеличкого міста Пшасниш, що розташоване за 100 км на північ від Варшави. Пригадує, як жив у гуртожитку й телефонував до батьків раз на місяць.

«Насправді я не вибирав спеціально Політехніку. То був просто випадок. У Польщі склав іспит на автоматизацію й роботизацію. Та спеціальність була дуже популярна: 2 вільні місця і 70 охочих. Мені не вдалося вступити туди. Тоді я вибрав електрофізичний факультет Львівської політехніки. Поїхав до Львова й дуже втішився, бо це було майже за 500 км від мого дому», – пригадує співрозмовник.

Свою першу роботу випускник знайшов у Польщі на своїй малій батьківщині. Він зазначає, що був ІТ-спеціалістом, хоч і вивчав автоматизовані процеси й прилади. Польща потребувала програмістів, яких ніде не було.

З різних місць роботи пан Цесляр пригадує ту, на якій було найважче. Він працював керівником ІТ-автоматизації на заводі з виготовлення коксу в Сілезії. Це величезне підприємство. Усі процеси ускладнені й важко вчитися.

«Я мусів дуже багато працювати, щоб зрозуміти, як виготовляють продукцію, бо вона доволі специфічна. Ось ручка. Тут, наприклад, чотири елементи, які потрібно скласти, і вийде виріб. Геть не так у випадку коксового заводу. Нема такої послідовності. Все було надзвичайно ускладнено», – ділиться досвідчений програміст.

Артур Цесляр – потенційний роботодавець. Для нього головне у працівниках – бажання працювати, а не заробляти гроші. «Люди, які хочуть розвивати себе і здобувати нові знання, важливіші для мене, ніж ті, хто має знання і консервує їх. Якщо до нас хтось влаштовується на роботу, то ми не любимо, коли приходять із негативом, з невпевненістю. Якщо ви вирішили спробувати себе на певній посаді, то покажіть, що вмієте розв’язувати проблеми, майте конкретні пропозиції». Зазначимо, що у підпорядкуванні фахівця – понад 120 працівників.

Пан Цесляр говорить, що його син ще вагається між двома напрямами, у яких хоче зреалізуватися у майбутньому. Тому вважає, що йому працювати ще не потрібно, адже він зосереджений на навчанні.

«Якщо говорити загалом, то так, варто працювати, щоб це мотивувало до навчання. Праця може бути сильним рушієм. Ще один варіант – робити проєкти в університеті та концентруватися на них. Є можливість консультуватися з викладачами. На роботі вас змусять дотримуватися правил, а тут ці правила встановлюватимете самі», – радить програміст.

Треба перед собою ставити мету – що для вас найголовніше. Студентське життя – це не лише свята й вечірки.

«Свою мету в житті змінював кілька разів. Після Львівської політехніки хотів бути хорошим адміністратором. Потім подумав, що добре було б бути директором. І тому почав шукати додаткові курси. Я закінчив Варшавську школу управління, після цього – Школу керування проєктами. Це мені дуже допомогло в житті», – ділиться Артур Цесляр.

Важливо, щоб ви знали, що робитимете після завершення навчання. Не втрачайте часу. Такі люди, як-ось Ілон Маск важко працювали. І по 24 години 7 днів на тиждень. Треба розвиватися і не сидіти в комфорті, докладати зусиль.

«Я працював із хлопцем, який займався моніторингом систем. Це дуже нудна робота. Постійно потрібно сидіти й спостерігати, чи все добре, чи нема збоїв. Якось цей хлопець прийшов до мене і сказав, що хоче більше заробляти. Я запропонував йому працювати з базами даних, якщо це його зацікавить. Бо ж коли людина займається всім, вважає себе універсальним айтішником, то набагато важче чогось досягнути. Обирайте вужчий напрямок. Цей хлопець тоді захотів змін, а минуло три роки і він досконало знає кілька баз даних і є дуже успішний у Польщі. Думаю, що він на цьому не зупиниться», – згадує Цесляр.

Крім знань, треба мати щастя. Тому комунікуйте, знайомтеся, показуйте себе на форумах і конференціях. Шукайте курси не після закінчення Політехніки, а вже, коли навчаєтеся. Не втрачайте момент.

Хоч українськомовні спеціалісти потрібні в Польщі, вони можуть продати знання, та важливо знати мови, особливо англійську.

Нині студенти мають набагато більше можливостей. Ще двадцять років тому не було поширеного інтернету, різних курсів. Тепер можна звертатися до великих компаній, запитувати їх. Є можливість вчитися, не виходячи з кімнати! Можна купити дешеві курси. Можна написати до Ґуґлу, і він охоче дасть потрібні матеріали для навчання. Так зробив син Артура Цесляра, який зараз готується вступати у Массачусетський інститут або Кембридж.

Та де б ти не вчився – головне цікавитися навчанням. Якщо хтось пасивний, то не залежить, чи він буде в Америці, Польщі чи в Україні. Щоб стати успішним, потрібно важко працювати.

Довідка

Артур Цесляр – має 20-річний досвід в управлінні колективами та різного роду трансформаціями ІТ галузі. У 2008–2009 роках обіймав посаду директора Департаменту операцій i IT у страховій компанії PZU Україна, у 2011–2012 роках був менеджером групи щодо впровадження інфраструктурних проєктів, а від 2012 до 2016 року – директором з експлуатування Систем IT в компанії PZU SA. У 2016–2018 роках працював директором IT-департаменту у компанії АТ «Link 4 Страхове Товариство». Від 18 червня 2019 року в АТ «Кредобанк» здійснює нагляд за вертикаллю інформаційних технологій.