«Куріння вбиває» – такий напис є на кожній пачці цигарок. На вейпах чи кальянах цієї інформації немає, а продавці в спеціалізованих крамницях доводять, що це модно, безпечно й красиво. Чи такі нові засоби для куріння змінюють кінцевий результат, який окреслено двома словами на пачці звичайних цигарок? Лікарі стверджують, що ні.
Вік курців постійно зменшується. А що раніше людина призвичаюється, то важче їй позбутися цього надалі, то більший вплив це чинить на її організм. Цим мало кого налякаєш: безліч студентів курять просто біля університетів. Відповісти на питання, чому вони починають це робити, – складно. Приклад батьків та однолітків? Відчуття внутрішнього неспокою, стреси? У кожного причини курити свої.
Але будь-які наші дії матимуть наслідки. Якщо смертю від хвороби, яку спровокували цигарки, не здивуєш, то результати від вейпів уже на підході й викликають занепокоєння: до лікарень починають звертатися перші жертви «альтернативи».
Залежати чи ні – вибір кожного. Варто зауважити, що почати курити завжди дуже легко. Кинути теж легко. Марк Твен писав: «кинути курити дуже легко, я особисто робив це 72 рази».
Ірина Величко, студентка п’ятого курсу Інституту енергетики та систем керування:
«Ти стаєш рабом»
У мене християнський світогляд, і я знаю, що Біблія говорить про це. Така звичка загрожує життю людини, це залежність, ти стаєш рабом, курець постійно думає про цигарку. Я бачу це, бо в мене в родині всі курять, це єдиний їхній спосіб розслабитися.
Чому студенти починають курити? Вони так тікають від проблем, не хочуть виділятися в компанії: всі йдуть курити, то й я йду. Ставлюся до цього негативно, але не буду сварити, вибивати з рук цигарки в інших. Я сприймаю нормально, коли це не влазить в особистий простір: якщо не курять біля мене або в громадських місцях. Не подобається, що в Політехніці біля банкоматів під їдальнею курять. Для мене завжди проблема підійти туди і зняти гроші чи навіть просто перейти з корпусу в корпус, бо там повно диму. У моїх подруг алергія на дим. Тому курці шкодять і собі, й іншим. Щодо вейпів та айкосів, то не думаю, що вони є якоюсь альтернативою. Є безліч інших способів розслабитись.
Анастасія Романюк, студентка четвертого курсу Інституту економіки та менеджменту:
Злюся, коли доводиться ставати пасивним курцем
Не курю. Один раз пробувала кальян, але не сподобалося. До сигарет ставлюся різко негативно і злюся, коли доводиться ставати пасивним курцем. Особливо дратує, коли потрібно зайти чи вийти з навчального корпусу, де при вході – неофіційне місце перекуру. Не вважаю куріння чимось модним, а навіть якщо воно стане якимсь трендом, то точно не слідуватиму йому.
Дана Смочко, студентка п’ятого курсу Інституту геодезії:
«Курю, коли мені погано»
Я спробувала вперше курити ще в 10 класі. Мій хлопець курив, тож я вирішила спробувати. Найдовший період, який активно я курила, це приблизно пів року. Нині мені пачки цигарок вистачає на місяць, а то й на декілька. Я не вважаю, що це залежність, а просто курю, коли мені погано. Вдома цього не роблю, бо це дуже сердить маму.
Роман Сапетний, студент четвертого курсу факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка:
«Намагався кинути не раз»
Курю три роки. Намагався кинути не раз. Один раз вийшло майже на чотири місяці, інший – на півтора. Хоч курю, вважаю, що це погано і шкодить моєму здоров’ю. Я точно планую кинути. До вейпів ставлюся негативно, вони мене дратують, а до кальянів позитивно. Щомісяця кальян курю. Це своєрідний спосіб розслабитись.
