Цьогоріч сім студентів Львівської політехніки отримали іменні стипендії Верховної Ради України. Серед них Єгор Базавлук – четвертокурсник Інституту хімії та хімічних технологій. Про навчання, вподобання та здобутки читайте в нашому інтерв’ю.
– Ти з Горішніх Плавнів Полтавської області. Розкажи, чому вирішив навчатися саме у Львові?
– Це насправді дуже важка історія. Відстань між домом та університетом велика. Коли вибирав ЗВО для вступу, то дуже серйозно аналізував усі навчальні заклади, які є в Україні. Знав, що Політехніка має потужну інженерну школу. Мені хотілося мати таку освіту, яку здобуваю, але саме з інженерним профілем. Тому я тут. Та й місто мені подобається, хоч і не люблю центр та місця з великим скупченням людей. Подобаються старі австрійські вулички. Деколи гуляю по Пекарській і звертаю у провулки, насолоджуюсь архітектурою. Подобаються непопулярні місця, де менше людей та можна зосередитися, заглибитись у свої відчуття.
– Ти фармацевт? Які професії ще розглядав?
– Я йшов до цього багато років. Спочатку були шалені мрії про медицину, але, збагнувши, скільки років витрачу на навчання й особистісне становлення, я обрав хімію. Були ще варіанти з біохімією, але там теж бачив перешкоди. Тому фармація для мене – оптимальний варіант. Загалом хімією почав цікавитися й займатися ще до вивчення її в школі. У мене було таке шалене кохання до неї. Якщо чесно, то навіть не знаю, звідки воно могло взятися. Тому що причин для цього не було: у моїй родині ніхто цим не займався. Воно якось народилося в мені й триває аж дотепер.
– Чи подобається Тобі навчатися?
– Моя освіта – це дуже цікаво. Оскільки ми працюємо в лабораторіях, робимо багато дослідів. Хімія – непередбачувана наука, але для професійних хіміків (я вже починаю себе відносити до них) це типові справи, це наше життя.
– В яких конкурсах Ти встиг узяти участь?
– З останнього, це Всеукраїнський конкурс студентських наукових робіт за спеціальністю фармація. Він відбувався в Харкові в Національному фармацевтичному університеті. Я там посів друге місце. Звичайно, хотілося би перше, але варто враховувати, що я представник Політехніки, а там були студенти й харківського ЗВО, й різних медичних університетів. У них інший профіль і підготовка. Вони сильні суперники.
– Яке Твоє коло наукових інтересів?
– Загалом я досліджую лікарські рослини. І створення на їхній основі ліків.
– Що Тебе мотивує цим займатися?
– І любов до хімії, і любов до науки виникли самі собою. Завжди хочеться бути вище, ніж ти є. Це й допомагає мені досягати чогось нового.
– Як Ти вчишся, як готуєшся? Опиши процес. Ти сидиш за книжками чи в бібліотеці?
– Ні. Тут я не схожий на відмінників. Я типовий студент. Звичайно, намагаюся вчитися системно, але не завжди виходить. Тому часто, як це буває, готуюся в останню ніч. Починаю гортати конспекти, все поспіхом переглядати.
– Але іменна стипендія!
– Ось, напевно, така моя підготовка й працює (сміється). Річ у тому, що все відразу не було так успішно. Це перший мій такий досвід. Уперше подавався на стипендію торік, після зимової сесії. Після подачі документів я постійно заходив на сайт Міністерства освіти, шукав накази. Згодом побачив той документ і не знайшов свого прізвища, але не розчаровувався. Просто сприйняв це. Розумів, що буде ще одна така можливість, і я її обов’язково використаю. Мій науковий керівник наполіг, щоб я зробив це ще раз, після літньої сесії. І, пам’ятаючи про минулий невдалий досвід, я про цю заявку взагалі забув. Жодного разу не переглядав сайт МОН, не шукав наказу. Згодом у фейсбуці з’явилося повідомлення про студента кафедри, який здобув іменну стипендію. І ним виявився я. Тоді це було неочікувано й від того значно приємніше.
– Розкажи, чим цікавишся, крім хімії? Що читаєш і слухаєш?
– Моє коло інтересів дуже велике й динамічне. Ось нині займаюся вивченням іноземних мов. Я подорожую, але наразі перелік країн не такий великий. Був у Франції, Польщі, Німеччині та Чехії. Після того, як відвідав Францію, то мав неймовірні враження. Вивчаю французьку й знову планую подорож саме туди. Щодо музики, то важко виділити щось конкретно, але загалом подобається рок. Щодо літератури, то обожнюю Булгакова. Й останнім часом, коли мав шалене навантаження від навчання і не мав часу на пошуки нового, то повертався до улюбленого. І якраз Булгаков – це те, що я перечитуватиму завжди.
