У Національному університеті «Львівська політехніка» побачила світ книжка спогадів, роздумів, документів, світлин «Товариство, яке змінило Політехніку», присвячену 150-річчю Товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка і 30-річчю його діяльності у Львівській політехніці. Укладач і редактор – Ярослава Величко, провідний випусковий редактор, голова інформаційної комісії Товариства української мови імені Т. Шевченка (нині – «Просвіта») від 1988 року, відмінник освіти, член НСЖУ; за загальною редакцією Христини Бурштинської – професора кафедри фотограмметрії та геоінформатики Інституту геодезії, доктора технічних наук, від 1990 року – голови Товариства української мови імені Т. Шевченка (нині – «Просвіта») Національного університету «Львівська політехніка».
– Пані Христино! Як Ви прийшли до національної ідеї?
– Змалку. Родина була патріотичною. Це в нас у генах і в крові. Через Ярослава Лемика, дуже світлу людину, я познайомилась з Іриною та Ігорем Калинцями. Мене навіть запитували певні «відповідальні» люди, чому я зацікавилась поезією Ігоря Калинця. Хіба, мовляв, ви не розумієте, що він друкується за кордоном?
В’ячеслав Чорновіл. Ми постійно ставали на його захист. З Горинем Михайлом спілкувалася – він виступав у Політехніці, його кредо було жорстким, безкомпромісним: «Кожен творить собі дорогу сам». Це була дуже непроста епоха, яка вимагала сильних героїчних людей.
…
– Хто кому більше помагав: Юрій Рудавський – ректор Політехніки – «Просвіті», чи «Просвіта» – ректорові у його глибокій україноцентричній діяльності?
– Взаємно. Це була дуже освічена людина. Він добре знав українську літературу, українську історію, чого бракувало багатьом. Пам’ятаю, ми організували академію до 100-літнього ювілею у 2000 році Юрія Липи. Юрій Рудавський уважно стежив за реалізацією сценарію Академії, розмірковував про значення «Чорноморської доктрини» для геополітики України.
Ректор сприяв тому, щоб на Вченій раді університету було затверджено «Програму утвердження української мови», яку уклали члени Товариства «Просвіта» і поетапно відповідали за її реалізацію. Це було у зрусифікованому Політехнічному інституті непросто. Дехто буквально шпурляв методичні вказівки, написані українською мовою. Значною в Політехніці була діяльність, скерована на вироблення науково-технічних норм, зосереджена у створеному Технічному комітеті стандартизації науково-технічної термінології. Насамперед великий вклад у цю справу зробили викладачі Андрій Зелізний, Марія Ганіткевич, Володимир Перхач, Богдан Рицар, Володимир Літинський та інші.
– А поява в Політехніці видавництва – чия ідея?
– Та звісно – Юрія Рудавського. Бо він розумів, що без підручників, термінологічних словників, без викладання українською мовою повноцінне функціювання Політехніки неможливе. З часом видавництво ставало дедалі масштабнішим – нині воно видає до 100 і більше підручників на рік. А це уже заслуга ректора Юрія Бобала.
Повний текст матеріалу – на сайті газети «Слово Просвіти».